Сюй Сі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Сюй Сі
Xvxi1.jpg
«Метелики та квіти гліцинії»
Народився 886(0886)
м.Чжунлін
Помер 975(0975)
Підданство династія Тан
Національність китаєць
Діяльність художник

Сюй Сі (徐熙, 886 — 975) — один з найбільших китайських живописців часів падіння династії Тан та епохи П'яти династій, засновник жанру «квіти і птахи» (хуа-няо).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у 886 році у м. Чжунлін у сучасній провінції Цзянсі. Про його життя мало відомо. Відлюдницький спосіб життя Сюй Сі не перешкоджав ні його творчої активності, ні його популярності. Помер у 975 році.

Творчість[ред.ред. код]

В його доробку було 249 його робіт, в подальшому втрачених. Сюй Сі є засновником окремого стилістичного варіанта хуа—няо, який принципово відрізняється від манери іншого зачинателя цього жанру — Хуан Цюаня. На противагу «стилю Хуана», відзначеному ретельністю письма і декоративністю композицій, тому він отримав назву фу-гуй («стиль багатства і знатності»), живопису Сюй Сі була притаманна ескізність малюнків і приглушена колористична гама. Він використовував світлі, прозорі фарби, доповнюючи ними контурні лінії написані тушшю, або замість графічного малюнка вдавався до виконуваних в способі «падаючої туші» (ло-мо) розмивань, позначаючи з їх допомогою форму зображень. Останній засіб вживання контурних ліній, означав впровадження у хуа-няо прийомів так званого безкісткового методу письма (мейгу-хуа). У трактаті Го Жосюя підкреслюється особлива елегантність живопису Сюй Сі, в якій «пір'я і пух, форма і структура легкі й витончені, а колір неба зливається з кольором води».

Назви картин, приписуваних Сюй Сі говорять про значно більше тематичне розмаїття його творчості, ніж це випливає з характеристик, даних Го Жосюєм. Улюбленими сюжетами цього художника були лотоси, що піднімаються з темної води, опале у воду листя, пишні квіти магнолій, водяні птахи, цикади, метелики. Важливе місце в живопису Сюй Сі займали композиції з зображенням піонів (муданья, 39 робіт) і квітучих гілок сливового дерева (мейхуа, 4 роботи), які сприяли формуванню «живопису сливи» (мо-мей, «квітуча слива, яка намальована тушшю») як окремого тематичного спрямування усередині жанру «квітів і птахів».

Манера Сюй Сі, образно названа згодом е-і («устремління у дикої пусткі»), далеко не відразу отримала належне визнання у художників і цінителів живопису по причині її зовнішньої простоти і невигадливості. Навіть онук Сюй Сі — Сюй Чунси, який увійшов в коло визнаних майстрів хуа-няо першої половини епохи Північна Сун відмовився від творчих досягнень діда, віддавши перевагу стилю Хуан Цюаня. Достойно живопис Сюй Сі змогли оцінити тільки представники творчого об'єднання «художників-літераторів» (веньжень хуа) — Су Ши і Мі Фу.

Надалі стилістичні варіанти хуа-няо, породжені творчістю Хуан Цюаня і Сюй Сі, склали дві головні художні лінії цього жанру, що збігаються з генеральними для китайського живопису стилями письма — гунбі («ретельна кисть») і се-і («писання думок»). «Стиль Сюй Сі», що дозволяв передати враження та настрій художника і допускав найсміливіші експерименти в роботі пензлем, отримав найбільше поширення у самодіяльних живописців, які протиставляли себе майстрам академічної школи. Його вплив помітно у «чаньскому живописі» (XII–XIII ст.), творчості Сюй Вея (1521–1593), Чжу Да (1625–1705).

Джерела[ред.ред. код]

  • Bickford M. Ink Plum. The Making of a Chinese Scholar-Painting Genre. Cambridge, 1996
  • Nicole Vandier-Nicolas, Peinture chinoise et tradition lettrée, Éditions du Seuil, 1983, 259 p. (ISBN 2020064405), p. 98, 134, 169