Сюрикен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сюрикен
Зображення
Держава Flag of Japan.svg Японія
CMNS: Сюрикен у Вікісховищі

Сюрике́н (яп. 手裏剣) (дослівний переклад: «лезо, приховане в руці»)[1] — японська метальна зброя прихованого носіння (хоча іноді використовувалося і для ударів). Являє собою невеликі клинки, виготовлені за типом повсякденних речей: зірочок, голок, цвяхів, ножів, монет тощо.

Як правило, в арсеналі воїна сюрикени були додатковою зброєю, що додавалися до меча катани або списа ярі, але часто саме вони відігравали вирішальну тактичну роль у битвах. Мистецтво володіння сюрикенами, відоме як сюрикен-джицу, викладалося як другорядна навичка в багатьох відомих школах: Ягю Сінкаге-рю, Тенсін Сьоден Каторі Сінто-рю, Ітто-рю, Кукисін-рю, Тогакуре-рю.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина бо-сюрикена коливається від 12 до 21 см, а вага — від 35 до 150 грамів. Зброя кидається різними способами: через голову, знизу, збоку і назад, і в кожному з варіантів лезо за допомогою пальців спрямовується в потрібний бік. Не слід плутати бо-сюрикен зі зброєю типу куна (ударна і точкова зброя, яка теж іноді використовувалася як метальна). Саме ж слово «бо» в японській мові означає «голка».

Існує два основних методи кидка бо-сюрикен: дзікі да-хо і хан-тен да-хо. У першому випадку лезо до влучання в ціль не обертається, а в іншому — обертається.

Бо-сюрикени виготовляються за зразком повсякденних предметів і мають різні розміри і форму. Деякі з них отримали назви від свого прототипу: кугі-гата («форма нігтя»), харі-гата («форма голки»), танто-гата («форма ножа»), інші були названі відповідно до предметів, на які були схожі: хоко-гата («форма списа»), мацуба-гата («форма соснової голки»).

Різні майстри-зброярі наносили на сюрикен різну інформацію, котра (як вони вважали) повинна була полегшити життя воїна-ніндзя.

Схожі знаряддя[ред. | ред. код]

Існують інші знаряддя, що нагадують бо-сюрикен за формою: «когаї» (шпилька), «когата» (ніж) і «хасі» (палички для їжі), але вони не асоціювалися зі школою сюрикен-дзюцу і використовувалися тільки досвідченим майстром у підхожому для цього випадку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sogubudo. Введение в сюрикэн-дзюцу и краткая история искусства. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 29 травня 2009. 

Література[ред. | ред. код]

  • Nawa, Yumio (1962) Kakushi Buki Soran (An Overview of Hidden Weapons)
  • Seiko Fujita (June 1964) Zukai Shurikenjutsu / 図 解 手 裏 剣 術 (An Overview of Shuriken-jutsu)
  • Finn, Michael (1983) Art of Shuriken Jutsu
  • Hammond, Billy (1985) Shuriken jutsu: The Japanese Art of Projectile Throwing A.E.L.S
  • Shirakami, Eizo (1985) Shurikendo: My Study of the Way of Shuriken
  • Iwai, Kohaku (1999) Hibuki no Subete ga Wakaru Hon (Hidden Weapons) BAB, Japan
  • Kono, Yoshinori (1996) Toru Shirai: Founder of Tenshin Shirai Ryu in Aikido Journal #108
  • Saito, Satoshi in Skoss, Diane ed. (1999) Sword & Spirit: Classical Warrior Traditions of Japan Vol. 2 Koryu Books
  • Mol, Serge (2003). Classical Weaponry of Japan: Special Weapons and Tactics of the Martial Arts. Kodansha. с. 1–217. ISBN 4-7700-2941-1.