Цвях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасні цвяхи
Цвяхи ковані ХІІXV століть, експонати музею історії Трускавця

Цвях (від нім. Zweck через пол. ćwiek, ćwięk)[1], рідше гвоздь[2], гвіздо́к[3] (від прасл. *gvozdь)[4], діал. цвяк, цвєк, цьвок, гвіздь[5] — виріб, що використовують для прикріплення однієї частини конструкції до іншої. Цвяхи можуть бути виконані з металу, дерева та інших матеріалів.

Опис конструкції[ред.ред. код]

Конструкція цвяха складається з трьох елементів, що з'єднані між собою. Перший елемент — це жало у формі конуса або правильної піраміди. Другий елемент — стрижень цвяха, третій — головка[6] (шляпка)[7]. Існують спеціальні цвяхи для закріплення покрівель, що мають поверх шляпки додатковий захисний елемент, для захисту цвяха від зовнішнього середовища. Існують також меблеві цвяхи, під головку яких надівають прокладку.

Спосіб виготовлення[ред.ред. код]

Дерев'яні цвяхи бувають рубані, тесані і різані. Металеві — ковані і рубані. Рубають цвяхи з дроту ручним або заводським способом.

Історія[ред.ред. код]

У давнину людина виготовляли цвяхи з кісток риби, шипів рослин, з деревини твердих порід. В епоху бронзової доби з'явилися перші металеві цвяхи — литі та ковані. Пізніше цвяхи стали виготовляти з мідного та залізного дроту.

У Стародавньому Єгипті, Елладі і Римській імперії цвяхи з заліза, міді і бронзи мали достатньо широке застосування. Їх традиційна форма не змінювалась тисячоліттями.

Під час земляних робіт в Шотландії — на місці, де колись стояла римська фортеця, були знайдені 7 тонн давньоримських цвяхів, датовані кінцем І ст. н. е.[джерело?]

Спочатку, виробництво цвяхів було ручним і дорогим — в ту пору за жменю цвяхів давали цілого барана. Виробництво цвяхів залишалося ручним до початку XIX століття, коли були створені перші машини для виготовлення кованих цвяхів. Приблизно в той же час стали застосовувати верстати для отримання цвяхів з дроту.

Різновиди[ред.ред. код]

Історичні[ред.ред. код]

Цвяхи-вухналі
  • Бретна́ль (пол. bretnal < нім. Brettnagel — «дошковий цвях») — 1) даховий цвях; 2) теж саме, що й костиль[8]
  • Вухна́ль, рідше ухна́ль (від пол. hufnal < нім. Hufnagel — «копитний цвях») — чотиригранний цвях для підкуття коней, кріплення підків, а також для прибиття підісків до осей[9].
  • Ґонта́ль (пол. gontal < сер.-в.-нім. gantnagel) — цвях для кріплення ґонту
  • Дахна́ль (нім. Dachnagel — «даховий цвях») — цвях для покрівельних робіт
  • Латовець, латник — цвях для кріплення лат на кроквах
  • Ти́бель (пол. tybel, dybel < нім. Döbel, звідси також «дюбель») — дерев'яний цвях[10]
  • Шина́ль (пол. szynal < нім. Schien(en)nagel — «шинний цвях») — цвях для кріплення шин до дерев'яних коліс.
  • Шпень — цвях без головки[11][12]

Сучасні[ред.ред. код]

Гвинтові цвяхи
Оббивні цвяхи
1 — теслярський, 2 — столярний, 3 — загартований, 4 — гвинтовий, 5 — гребінчастий, 6 — декоративний, 7 — шпилька, 8 — склярський, 9 — оббивний, 10 — оббивний з широкою головкою, 11 — цвях-голка, 12 — шевський малий, 13 — латунний, 14 — пластинчастий
Різьба зайорженого цвяха
  • Анкер-цвях — цвях, споряджений металевою втулкою. Призначається для забивання у цегляні і бетонні стіни.
  • Будівельний — цвях з конусоподібною головкою, трохи меншою від головки теслярського цвяха. Довжина — від 12 мм до 250 мм
  • Теслярський — цвях з широкою, часто рифленою голівкою.
  • Столярний — цвях з маленькою, циліндричною головкою. Для столярних робіт використовують також теслярські, замкові, оббивні та інші типи цвяхів
  • Дюкерт — короткий товстий цвях з маленькою голівкою. У середині головки знаходиться заглибина, яка полегшує втоплювання його добійником
  • Гвинтовий — цвях з гвинтоподібною нарізкою. Його застосовують для кріплення гнучких, а також схильних до деформацій конструкцій (зовнішня обшивка, конструкція підлоги). За надійністю з'єднання перевищує у 4 рази звичайні цвяхи
  • Гребінчастий — цвях з поперечними насічками-гребінками. Його використовують там, де потрібна значна міцність з'єднання, за якою він у 5 разів перевищує звичайний цвях
  • Костиль (бретналь) — довгий цвях у вигляді загостреного стрижня із загнутим кінцем
  • На́гель — дерев'яний цвях
  • Оббивний цвях — маленький цвях з широкою головкою
  • Тинькарський (штукатурний) — цвях у вигляді стрижня із загнутим кінцем. Призначений для кріплення дранки під штукатурку
  • Загартований — цвях з гартованої сталі. Вживається для кріплення до цегляних мурів
  • Склярський — цвях у вигляді маленького сталевого трикутника (рідше стрижня). Призначений для кріплення шибок
  • Шпилька — цвях у вигляді дротяної петельки
  • Шевський (чоботарський) — цвях для кріплення підошов до чобіт
  • Декоративний — цвях з дуже широкою рифленою або нікельованою головкою
  • Замковий
  • Цвях для гіпсокартону
  • Покрівельний (даховий) — короткий цвях з широкою головкою, споряджений гвинтовою нарізкою
  • Довбальний — цвях з високоякісної сталі з широкою головкою, призначений для кріплення до цегляних і бетонних конструкцій
  • Цвях-гарпун
  • Цвях з подвійною голівкою — цвях з додатковою головкою. Призначений для кріплення рвучких матеріалів (плівки в теплицях). Додаткова головка уможливлює легко вийняти його без пошкодження матеріалу
  • Зайоржений цвях — цвях у вигляді вставлених один в один конусів. Його використовують там, де потрібна велика міцність з'єднання

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Т. 6 : У — Я / уклад.: Г. П. Півторак та ін. — 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Гвоздь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Гвіздок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  5. Гвіздь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Головка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Шляпка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Бретналь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Вухналь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Тибель // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. І. Шелудько, Т. Садовський Російсько-український словник технічної термінології. 1928 — с. 71
  12. Російсько-український словник: Гвоздь