Портал:Океанологія

ОКЕАНОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про Світовий океан, окремі його елементи, фізико-хімічні процеси в товщі його вод і на поверхні, геологію дна, окремі океанологічні науки і дисципліни, науковців-океанологів, першовідкривачів і мандрівників.

Над чим працюємо Редактори П:ОКЕ

Геологія

Мінералогія

Землезнавство

Геоморфологія

Географія

Екологія

Гідрометеорологія

Гідрологія

Біологія океану

Етнологія

Туризм

Україна

Про океанологію

Тематичний тиждень

Океаноло́гія (від дав.-гр. ὠκεανός — океан і λόγος — думка, слово) — комплексна природнича наука, що досліджує Світовий океан. Окремі його дисципліни вивчають фізичні процеси циркуляції у морському водному середовищі, оптичні, акустичні, магнітні та інші його особливості, виявляє закономірності взаємодії земної атмосфери й океану, хімію (гідрохімічні особливості морських вод та формування хімічного балансу океану) та біологію (рослинний і тваринний світ, біологічну продуктивність морів, можливість відтворення біологічних ресурсів). До океанології відносять також геологію морського дна, завдання якої — вивчення будови земної кори в межах океану, рельєфу його дна, а також генезис родовищ корисних копалин.

У Вікіпедії розпочався Тиждень Полтавщини 2025 (нове), триває Фантастична осінь зі спортивним присмаком Поспішайте долучитися до учасників!

Вибрана стаття Кучеря́вий пеліка́н (Pelecanus crispus, нім. Krauskopfpelikan, англ. Dalmatian Pelican) — вид птахів з родини пеліканових. Один з 9-ти видів роду; один з 2-х видів у фауні України. Характерною ознакою цього птаха є пір'я на потилиці, часом доволі довге — через це він і отримав свою українську назву..::::::::::::::::читати далі

Вибране зображення Степан Макаров

Океанологічна термінологія Світовий океан Світовий океан (англ. World Ocean, нім. Weltmeer n) — водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і займає близько 70,8% поверхні земної кулі. Вода Світового океану має приблизно однаковий сольовий склад (99,2% — йони Na, Mg, K, Ca, Cl, S). Середня концентрація соляного розчину 35 г/л. (тільки в Червоному морі — 41,8%). Основна частина гідросфери. Середня глибина 3795 м, найбільша глибина — 11022 м (Маріанська западина в Тихому океані). Об'єм води — 1340–1370 млн км³. Світовий океан поділяється на 4 головні частини: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан та Північно-Льодовитий океан. Їх площа відповідно у %: 50, 25,21, та 4. У 2000 році Міжнародна гідрографічна організація прийняла розділення на п'ять океанів, виділивши Південний океан або Антарктичний океан зі складу Атлантичного, Індійського і Тихого[джерело?].::::::::::::::::читати далі

Океани та обрані моря Півні́чний Льодови́тий океа́н, Півні́чно-Льодови́тий океа́н — найменший океан на Землі, розташований навколо Північного полюса, між Північною Америкою і Євразією. Найзначніші порти — Нарвік (Норвегія) і Мурманськ (Росія). Перші фундаментальні дослідження океану виконані у XVIII столітті і потім продовжені в XIX і ХХ століттях. Серед відомих дослідників океану: Віллем Баренц, Генрі Гудзон, Вільгельм Фільхнер, Вільям Паррі, Едвард Белчер, Роберт Пірі, Фрітьоф Нансен, Руаль Амундсен, Георгій Брусилов, Іван Жонголович, Олександр Колчак, Отто Шмідт, Іван Папанін.::::::::::::::::читати далі

Обрані затоки та бухти Світового океану Аму́рська зато́ка —пн.-зх. частина затоки Петра Першого (Японське море). Довж. бл. 70 км, шир. 10—20 км. Сх. береги високі, вкриті лісами; пн. та зх.—низинні, заболочені. На березі А. з. — м. Владивосток. Амурська затока — північно-західна частина затоки Петра Великого (Японське море). Довжина близько 70 км, ширина 10—20 км, глибина до 20 метрів. Східні береги високі, вкриті лісами; північні та західні — низинні, заболочені. .::::::::::::::::читати далі

Обрані протоки Світового океану Фолклендська протока - розділяє два найбільші острови однойменного архіпелагу Фолклендська протока (англ. Falkland Sound) - морська протока, яка прямує з північного сходу на південний захід і розділяє Західний і Східний Фолкленд. Канал був названий Джоном Стронгом у 1690 році на честь віконта Фолкленда, пізніше назва закріпилась за архіпелагом і двома найбільшими островами. Іспанська назва - Estrecho de San Carlos походить від назви корабля Сан Карлос, який відвідував острови у 1768 році, подібну назву також носять Бухта Сан-Калос - невеличка бухта / фіорд на східному острові, а також: Сан-Карлос (Фолклендські острови), Порт Сан-Карлос і Сан-Карлос (річка)..::::::::::::::::читати далі

Обрані океанічні течії, вири та аномалії Течії Японського архіпелагу: 1. Куросіо 2. Продовження Куросіо 3. Анти-Куросіо 4. Тепла Цусімська течія 5. Тепла Цугарська течія 6. Тепла течія Соя 7. Курильська течія (Ояшіо) 8. Холодна Ліманська течія. Течія Куросіо, (яп. 黒潮, くろしお, МФА: [kuɾoɕi.o], «чорна течія»; англ. Kuroshio Current) — друга за величиною у світі океанська течія після Антарктичної циркумполярної течії. Несе свої води у західній частині Тихого океану. Бере свій початок у східного узбережжя острова Тайвань, протікає вздовж півдня Японського архіпелагу та зливається на північному сході з водами Північної тихоокеанської течії..::::::::::::::::читати далі

Обрані елементи рівнинного рельєфу океанічного дна Канадська улоговина, до 1967 року Улоговина Бофорта - океанічна котловина в західній частині Північного Льодовитого океану]. Є частиною Амеразійського басейну На півдні замикається материковим схилом Північної Америки, на півночі - хребтом Менделєєва, на заході і сході - Чукотського плато і хребтом Альфа відповідно..::::::::::::::::читати далі

Обрані елементи гірського рельєфу океанічного дна Рельєф дна Північного Льодовитого океану Хребет Менделєєва — підводне гірське пасмо у центральній частині Північного Льодовитого океану. Простягається на 1500 км від острова Врангеля до центральної частини хребта Ломоносова. Відкритий у 1949 році радянською високоширотною повітряною експедицією та названий на честь Д. І. Менделєєва. Назва «Хребет Менделєєва» збереглась лише за тією частиною підводного хребта, що лежить в російському секторі Арктики, іншу частину називають підняттям Альфа (назва американської дрейфуючої арктичної станції). Схили хребта більш пологі й менш розчленовані ніж у хребта Ломоносова.::::::::::::::::читати далі

Обрані підводні печери та гроти Світового океану Велика Синя Печера Вели́ка Си́ня Печера (Діра) (англ. Great Blue Hole) — велика підводна печера біля узбережжя Белізу. Вона розташована біля центральної частини рифу Лайтгаус, невеликого атола за 100 км від материка і міста Беліз. Печера має круглу форму, понад 330 м в діаметрі і 140 м завглибшки. Вона сформувалася як вапнякова печера протягом останнього льодовикового періоду, коли рівень моря був набагато нижчим..::::::::::::::::читати далі

Обрані елементи берегової лінії Світового океану: півстрови та миси Балка́нський півострів — півострів у Південній Європі. З трьох боків оточений морями: Адріатичним, Іонічним, Егейським, Мармуровим та Чорним. Умовною материковою межею є річка Дунай до гирла річки Сави, потім лінія йде на північ до Трієстської затоки. Площа близько 505 тисяч км². Найбільша довжина із заходу на схід близько 1 260 км, з півночі на південь — 950 км. Балканські держави На півострові частково чи повністю розташовані.::::::::::::::::читати далі

Обрані острови та рифи Світового океану Ньюфа́ундленд (англ. Newfoundland МФА: [nufənˈlænd] Нуфанле́нд "новознайдена земля"; фр. Terre-Neuve) — острів біля північно-східних берегів Північної Америки, частина канадської провінції Ньюфаундленд і Лабрадор. Площа острова — 111 390 км², довжина берегової лінії 9 656 км, висота над рівнем моря до 814 м. Населення — 479 105 чол. (2006), найбільше місто — Сент-Джонс (99 182). Ньюфаундленд є островом материкового походження, що відокремився в антропогеновому періоді. Він відокремлюється від материкової частини неширокою (16 км) протокою Белл-Айл на півночі і протокою Кабота – на південному заході. Його рельєф так само розчленований і гірський, як і Північних Аппалачів. Переважають хвилясті рівнини із залишковими горбами.::::::::::::::::читати далі

Обрані архіпелаги та групи островів Світового океану Брита́нські острови́ (ірл. Éire agus an Bhreatain Mhór, англ. British Isles, шотл. Breetish Isles, менс. ny h-Ellanyn Goaldagh) — архіпелаг на північному заході Європи, між Північним морем і Атлантичним океаном. На Британських островах розташовані держави Велика Британія та Ірландія, а також території під владою британської корони. Площа островів — 315,1 тис. км². Від материкової частини Європи відокремлені Північним морем і протоками Па-де-Кале і Ла-Манш. Включають великі острови Велика Британія і Ірландія.::::::::::::::::читати далі

Родовища та басейни корисних копалин Світового океану Аквітанський нафтогазоносний басейн — розташований на однойменній низовині на півдні Франції в акваторії Біскайської затоки. Площа 152 тис. км². Перше газове родов. (Сен-Марсе) було відкрите у 1939 році. До 1982 року було відкрито 7 газових і 14 нафтових родовищ. Найбільше газове родовище — ЛАК, нафтове — Парантіс (з початковими запасами 30 млн т)..::::::::::::::::читати далі

Обрані об`єкти природно-заповідного фонду Світового океану Вели́кий бар'є́рний риф — найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі, уздовж східного узбережжя Австралії, біля узбережжя штату Квінсленд. Простягається на &&&&&&&&&&&02300.&&&&002300 км з півдня на північ, починаючи від тропіка Козерога між містами Гладстон і Бандаберг до протоки Торреса, що відокремлює Австралію від Нової Гвінеї. Загальна площа - &&&&&&&&&0348698.&&&&00348 698 км². У північній частині має ширину близько 2 км, у південній — 152 км. На півдні віддалена від берега на 300 км, а далі на північ, біля мису Мелвілла, наближається до материка на відстань до 32 км. Складається з мільярдів коралових поліпів..::::::::::::::::читати далі

Обрані антропогенні об'єкти Світового океану Супутникове фото Пальма Джебель Алі в середині 2005 р. Вулиці на Пальма Джебель Алі (липень 2009) Пальма Джебель Алі (англ. Palm Jebel Ali) – архіпелаг штучно створених островів в Перській затоці, біля узбережжя емірату Дубай. Координати островів Пальма Джебель Алі - 25°00'20" північної широти, 54°59'19" східної довготи. Піщані острови Пальма Джебель Алі знаходяться в Дубаї, приблизно в 5 км на північний захід від найбільшої у світі штучної гавані Джебель-Алі і є одним з трьох.::::::::::::::::читати далі

Обрані порти Світового океану Му́рманськ (саамська Мурман ланнҍ, рос. Му́рманск) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Мурманської області. До 1917 року називалося Романов-на-Мурмані. Мурманськ є одним із центрів Баренцевого Євро-Арктичного регіону. Одне з найбільших міст Арктики. Плани створення міста існували ще в 70-их рр. XIX століття. Перші дослідники прийшли сюди у 1912 році для обстеження навколишньої місцевості. Відомий мореплавець Федір Літке описував навколишню місцевість ще у 1822 році. Поселення виникло там, де на всій околиці єдиним жителем був лише помор Семен Коржнєв, який жив, ловлячи рибу і харчуючись нею..::::::::::::::::читати далі

Обрані міста на островах Світового океану Джака́рта (колишня назва Батавія, офіційна назва Спеціальний столичний регіон Джакарта, індонез. Daerah Khusus Ibukota Jakarta) — найбільше місто і столиця Індонезії, одне з найбільших міст світу. Місто розташоване на північно-західному узбережжі острова Ява при впадінні річки Чилівунг у Яванське море. Адміністративно входить у Регіон Ява. Вітрильна шлюпка в затоці Джакарти. Джакарта розташована на північно-західному узбережжі Яви, в гирлі річки Чилівунг (англ. Ciliwung River, яван. Kali Ciliwung, індонез. Ci Liwung) в бухті Джакарта (англ. Jakarta Bay), яка є затокою Яванського моря. Офіційно, територія Спеціального Округу Джакарти займає 662 км².::::::::::::::::читати далі

Природні зони та одиниці районування Світового океану

Океанологічна література Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології: підручник [Електронний ресурс] - 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: ВПЦ "Київський університет, 2008. — 255 с. — ISBN 978-966-439-015-3 Океанографическая энциклопедия. Под ред. З. И. Мироненко : Гидрометеоиздат , 1974 - 632 c. (рос.) Вершинский Николай В. Загадки океана Парамонов А.Н., Кушнир В.М., Забурдаев В.И. Современные методы и средства измерения гидрологических параметров океана.- 1979. Твердый переплет. 248 с. Океан - Атмосфера. Энциклопедия. Л. Гидрометеоиздат 1983г. 464 с. Белинский Н.А., Истошин Ю.В. Моря, омывающие берега Советского Союза. – М :Военное изд – во мин – ва обороны СССР. – 1956. – 195с. Беляев Б.И. Прикладные океанологические исследования. – Л :Гидрометеоиздат. – 1986. – 143с. Бекятев К.А., Середряков В.В. Международные морские организации. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 601с Богданов К.Т. Приливы мирового океана. – М : Наука. – 1975. – 115с. Большаков А. А. КОСМИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ В ОКЕАНОЛОГИИ Боровиков П. Лаборатория на морском дне. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 135с. Бортковский Р.С. Тепло – и влагообмен атмосферы и океана при шторме.– Л : Гидрометеоиздат. – 1983. – 158с. Брамсон М.А. Морская рефрактометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с. – Библиогр : стр. 237 – 243. Бреховских Л.М., Лысанов Ю.П. Теоретические основы акустики океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1982. – 262с. Бурков В.А. Общая циркуляция мирового океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1980. – 250с. Бычкова И.А., Викторов С.В. Дистанционное определение температуры моря. – Л :Гидрометеоиздат. – 1988. – 220с. Васильев К.П. Что должен знать судоводитель о картах погоды и состояния моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 229с. Питер Вейль Популярная океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 500с. Ветер, волны и морские порты. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с. Вилькицкий А. Северный морской путь. – С – Петербург. – 1912. Влияние загрязнения поверхностного слоя на тепло–, газо– и влагообмен океана с атмосферой. – Проблемы химического загрязнения вод Мирового океана. Том 3.– Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 128с. Вольцингер Н.Е. Длинноволновая динамика прибрежкой зоны. – Л :Гидрометеоиздат. – 1989. – 263с. Вольцингер Н.Е. Основные океанологической воды. – Л :Гидрометеоиздат. – 1968. – 280с Вольцингер Н.Е. Теория мелкой воды. Океанологические задачи и численные методы. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 206с. Герлах Себастьян Загрязнение морей. Диагноз и терапия. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 262с. Герман В.Х., Левиков С.П. Вероятностный анализ и моделирование колебаний уровня моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1988. – 229с. Гершанович Д.Е., Муромцев А.М. Океанологические основы биологической продуктивности мирового океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1982. – 319с. – Библиогр : стр. 311– 318. Гидро–акустическая техника исследования и освоения океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1984. – 263с. Глаголева М.Г., Скриптунова. Прогноз температуры воды в океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 165с. Глобальный водообмен. – М : Наука, 1975. – 125с. Глуховский Б.Х. Исследование морского ветрового волнения. – Л :Гидрометеоиздат. – 1966. – 282с. Давидан И.Н., Лопатухин Л.И. Ветровое волнение в Мировом океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 256с. – Библиогр : с. 245 –252. Дерюгин К.К., Степанюк И.А. Морская гидрометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. –387с. Дерягин В. Каспий, его прошлое, настоящее и будущее. – Баку :Азерб. Гос. изд – во. – 1977. – 115с. Джеймс Р. Прогноз термической структуры океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1971. – 153с. Динамика гидрографической сети неприливных устьев рек. – М : Моск. отд. Гидрометеоиздат. – 1977. – 295с. Динамика океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 302с. Доронин Ю.П. Взаимодействие атмосферы и океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1981. – 287с. Доронин Ю.П., Хейсин Д.Е. Морской лед. – Л : Гидрометеоиздат. – 1975. – 307с. Доронин Ю.П. Региональная океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 303с. – Библиогр : с. 296 – 298 Драган Я.П. Методы вероятностного анализа ритмики океанологических процессов. – Л : Гидрометеоиздат. –1987. – 317с. Дуванин А.И. Волновые движения в море. – Л : Гидрометеорологическое изд – во. – 1968. – 221с. Евгенов Н.И. Морские течения. – Л : Гидрометеорологическое изд –во. – 1957. – 109с. Егоров Н.И. Физическая океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. – 452с. Ерлова Н.Г. Оптика моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 237с Жуков Л.А. Общая океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1976. – 376с Зубов И.И. Основы учения о проливах мирового океана. – М : Гос. изд – во географ. лит – ры. – 1956. – 236с. Зырянов В.И. Теория установивщихся океанических течений. – Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 225с

Морське право Ча́ртер — договір між судновласником і фрахтувальником на оренду судна або його частини на певний рейс або термін. Поняття фрахтування судна ділиться на фрахтування на рейс (рейсовий чартер), фрахтування на час (тайм-чартер) — який в свою чергу є договором майнового найму судна, та судна без екіпажу (бербоут-чартер)..::::::::::::::::читати далі

Списки Світового океану Список ссавців Карибів містить перелік із 210 видів ссавців, зареєстрованих у Карибському біорегіоні згідно з МСОП. Теріофауна Карибів унікальна і різноманітна, хоча й філогенетично обмежена. Цей список включає перелік ссавців усіх островів у Карибському морі, а також Багамських о-вів, о-вів Теркс і Кайкос та о. Барбадос, які розташовані не в Карибському морі, але біогеографічно належать до Карибського біорегіону. Карибський біорегіон був домом для кількох родин, які більше ніде не зустрічаються, але більша частина цього розмаїття нині зникла. Велика частка вимирань сталася через ізольованість, а тому дещо меншому конкурентному характері екосистем архіпелагу, і з тим, що хижі ніколи не колонізували велику частину регіону. Ці фактори зробили місцеву фауну островів особливо уразливою до негативних наслідків діяльності людини. На острівну фауну, зокрема, згубно вплинули інвазивні види. .::::::::::::::::читати далі

Телепрограми та кіно про світовий океан Життя (англ. Life) — телевізійний документальний фільм, вперше показаний на телеканалі BBC з жовтня по грудень 2009 року. Life створений BBC Natural History Unit спільно з Discovery Channel, Skai TV та Відкритим університетом. Оригінальний сценарій, використаний в британській і канадській версіях, був написаний і розказаний Девідом Аттенборо. На телеканалі BBC серіал був представлений із десяти 50-хвилинних епізодів. Перша серія дає загальне введення в телефільм, друга показує рослини, а інші призначені для основних груп тварин. Їх метою було показати загальні риси, які зробили свій внесок в успіх кожної групи, а також інтимні та драматичні моменти у житті окремих видів, які були обрані завдяки їх видатним досягненням або харизмі. Наприкінці кожної серії показано десятихвилинний making-of із найцікавішими моментами зйомки, в результаті чого загальний час серії досяг 60 хвилин. ... 8. Істоти глибин / Creatures of the Deep Мільярди років океан був єдиним місцем на планеті, де існувало життя. Нащадки тих давніх істот дожили і до наших днів. Це господарі глибин — кальмар Гумбольдта, гігантський тихоокеанський восьминіг, краб-павук та інші.::::::::::::::::читати далі

Обрані науково-дослідні експедиції, що досліджували океан Підняття прапора експедицією Вількіцького при відкритті Північної Землі Російська гідрографічна експедиція Північного Льодовитого океану (1910 - 1915) була організована з метою розробки та освоєння Північного морського шляху. В її складі було два криголамних пароплави - «Вайгач» і «Таймир». Експедиція просувалася північною акваторією Північного Льодовитого океану зі сходу на захід.::::::::::::::::читати далі

Обрані океанологічні наукові та освітні установи та заклади Файл:UniRi logo.jpg Рієцький університет (хорв. Sveučilište u Rijeci) – університет у хорватському місті Рієка. Заснований 17 травня 1973 року. Історія окремих факультетів сягає 1627 року, коли в місті Рієка єзуїтами було засновано колегію. Сьогодні в університеті навчаються 16 450 студентів (2003) та працюють 1000 науковців. Ректор – Перо Лучін..::::::::::::::::читати далі

Добра стаття Темний крячок (Onychoprion fuscata) здатний протриматися над океаном 3-10 років, проводячи лише невелику частку часу на поверхні води Морські птахи — птахи, пристосовані до життя в морському середовищі. Хоча всі морські птахи в значній мірі відрізняються один від одного як за фізіологією так і поведінкою, вони часто виявляють ознаки конвергентної схожості, що говорить про їх схожу еволюцію в спільних умовах та близьких кормових нішах. Найдавніші морські птахи з'явилися ще в Крейдяний період, а ознак сучасних родин вони набули переважно в епоху Палеогена. У порівнянні з іншими групами птахів, морські птахи, як правило, живуть довше.::::::::::::::::читати далі

Обрана ілюстрація Національний парк Абеля Тасмана

Обрані рослини Світового океану Різофора (Rhizophora) — невеликий рід мангрових дерев і чагарників родини різофорових, що складається з 6 різних видів. Назва походить з двох грецьких слів, що визначають основну характеристику рослин даного роду: ῥιζο, rhizo — «корінь», і φορός, phorós — «основа». Насправді, як і у інших мангрів, у різофори коріння частково повітряне, що дозволяє їм утримувати стійке положення на мілководді в умовах солоної води, частих приливів і хиткого ґрунту. Дерева і чагарники, що виростають на літоралі (приливно-відливной зоні) узбережжя тропічного і субтропічного поясу Землі..::::::::::::::::читати далі

Обрані тварини Світового океану Рапана венозна (Rapana venosa) — найбільший черевоногий молюск фауни України. Природний ареал охоплює моря Далекого сходу. У 1947 році молюск вперше був знайдений у Чорному морі у Новоросійській бухті, куди потрапив скоріш за все з баластними водами кораблів. Після цього масово розселився по всій акваторії Чорного моря. Зустрічається також у Азовському морі.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Мореплавці Фре́нсіс Дре́йк (англ. Francis Drake; бл. 1540 — †28 січня 1596) — англійський капер або пірат, навігатор, работоргівець, політик, та інженер ери Єлизавети I, яка надала йому титул лицаря. Перший англієць і другий у світі командир корабля, який здійснив навколосвітню подорож. Народився Дрейк у 1540 році неподалік від англійського міста Плімута у сім’ї селянина, що став християнським проповідником. Він збагатився, будучи піратом у Карибському морі в 1567—1572 роках і грабуючи іспанські кораблі. Подорож 1568 завершилась битвою при Сан Хуан де Уллоа . За наказом Єлизавети I та на її кошти ним була споряджена експедиція до Тихого океану, до якої він відправився в 1577 році, здійснивши до 1580 року кругосвітню подорож на галеоні «Золота лань» (англ. Golden Hind), грабуючи попутні іспанські кораблі. Це була друга подорож навколо світу.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Океанологи Жак Пікар (в центрі) та Дон Волш (ліворуч) Жак Пікар (фр. Jacques Piccard; * 28 липня 1922 року, Брюссель, Бельгія — † 1 листопада 2008 року, Швейцарія) — швейцарський океанолог, один з трьох людей, хто побував на дні Маріанської западини. Жак Пікар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Пікара. Разом з батьком брав участь у будівництві і випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Гляціологи океану Ге́нрик Арцто́вський (пол. Henryk Arctowski; * 15 липня 1871, Варшава — † 21 лютого 1958, Вашингтон) — польський та український географ, геофізик, геолог, мандрівник, дослідник Антарктики; професор Львівського університету. Син Кароля Арцта (сполонізував своє прізвище в 1890-х рр). Закінчив гімназію в Іновроцлаві. Вивчав хімічні, геологічні та метеорологічні науки в Льєжу (Бельгія), Сорбонні (Париж), Англії та Швейцарії. 1895 - познайомився з бельгійським мандрівником Адрієном де Жерлашем де Ґомрі. 1897—1899 - взяв участь у антарктичній експедиції Адрієна де Жерлаша де Ґомрі на кораблі Belgica як її науковий керівник. Серед учасників експедиції були Роальд Амундсен, Фредерік Кук і Антоній Болеслав Добровольський. Першими перезимували в Антарктиці - на судні, затертому кригою.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Метеорологи та кліматологи океану Юлій Шокальський Ю́лій Миха́йлович Шока́льський (*17 жовтня 1856, Петербург — †1940) — російський океанограф, президент Географічного товариства СРСР (1917–1931 рр.). Народився 17 жовтня 1856 року в Петербурзі в сім'ї юриста. Матір'ю Юлія Михайловича була Катерина Керн (в дівоцтві) — донька Анни Керн, якій Пушкін присвятив знаменитий вірш «Я помню чудное мгновенье…». Після закінчення 1873 року гімназії він вступив до морського училища, яке через п'ять років закінчив з Нахімовською премією за відмінні успіхи в навчанні. 1878 року Шокальський вступив до Морської академії. Закінчивши 1880 року гідрографічний відділ Морської академії, Шокальський одержав призначення до Головного гідрографічного управління, а потім перейшов у Головну фізичну обсерваторію..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Біологи, екологи та біогеографи океану Е́двард А́дріан Ві́лсон (англ. Edward Adrian Wilson нар.23 липня 1872, Челтнем — пом.29 березня 1912, Антарктида) — британський полярний дослідник, вчений-зоолог, орнітолог та лікар-фізіолог, художник. Учасник двох антарктичних експедицій Роберта Скотта. Його ілюстрації до праці Хемілтона A History of British Mammals вважаються класичними. Вільсон народився в районі Монпельє міста Челтнем у графстві Глостершир 23 липня 1872 року.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Ґрунтознавці океану Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геоекологи та природоохоронці Світового океану Джеймс Френсіс Кемерон (англ. James Francis Cameron; нар. 16 серпня 1954, м. Капускейсінг, провінція Онтаріо, Канада) — а канадський кінорежисер, природоохоронець та дослідник океану. Один з найуспішніших режисерів світу: 7 його картин зібрали понад 5,6 млрд доларів США. Він зняв два найкасовіші фільми в історії кінематографу: Титанік (1997), котрий отримав 11 премій Оскар, (в тому числі найкращий режисер, продюсер і монтажник отримав Кемерон) і Аватар (2010), котрий отримав 3 премії Оскар і зібрав в світовому прокаті понад 2,7 млрд доларів. Він також є автором інших культових стрічок Термінатор (1984), Чужі (1986), Безодня (1989) та Термінатор 2 (1991) — і творцем образу Термінатора. У жовтні 2013 року новий вид жаб Pristimantis jamescameroni з Венесуели був названий на його честь, в знак визнання його залуг в захисті довкілля, на додаток до його публічної промоції веганізму. ...26 березня 2012 року Джеймс Кемерон здійснив занурення на дно Маріанського жолоба на одномісному батискафі Deepsea Challenger, що був розроблений і побудований на його замовлення. Він став третьою людиною, яка туди добралася. В ході занурення він досягнув дна на глибині в 10 тис. 898 метрів. Кемерон взяв зразки порід і живих організмів і провів кінозйомку, використовуючи 3D камери.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геологи океану Джон Вінсент Бірн (народився 9 травня 1928), американський морський геолог та академік. Він служив в якості 12-го ректора Університету штату Орегон з 1984 по 1995 року. Бірн вчився Гамільтон коледж у своєму рідному штаті Нью-Йорк, де отримав ступінь бакалавра наук в області морської геології в 1951 році. Пізніше він продовжив своє навчання і отримав ступінь магістра наук у Колумбійського університету в геології в 1953 році, і Ph.D в морської геології з Університет Південної Каліфорнії в 1957 році...::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Сейсмологи та вулканологи Світового океану Річард Берд (англ. Richard Evelyn Byrd, * 25 жовтня 1888 — † 11 березня 1957) — американський полярний дослідник, адмірал. Керував кількома експедиціями в Арктику та Антарктику. У 1929 році вперше на літаку досяг Південного полюса. У 1928—1947 роках здійснив 4 великі антарктичні експедиції, під час яких провадив геологічні та геофізичні спостереження, здійснив аерофотознімання значних територій Антарктиди, сейсмологічні спостереження бар'єру Росса, підтвердив наявність покладів кам'яного вугілля в Антарктиді..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геоморфологи та геотектоністи Світового океану

Обраний життєпис океанології. Спелеологи та карстознавці океану Мішель Сіфр (фр. Michel Siffre, р.н. 1939, Ніцца) — французький вчений, геолог, спелеолог, «спелеонавт». Здобув широку популярність завдяки серії хронобіологічних експериментів «Поза часом», в ході яких кілька місяців знаходився на самоті в печері без можливості визначення часу та дати, вивчаючи суб'єктивне відчуття плину часу. В результаті досліджень виявив, що людський організм самостійно пристосовується до 24-годинного або 48-годинного циклу..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геохіміки та гідрохіміки океану В морській гідрохімічній експедиції, 1970-і рр. Хільчевський Валентин Кирилович (*23 грудня 1953 року) — український гідролог, гідрохімік, гідроеколог, доктор географічних наук (1996), професор (1997), почесний працівник гідрометслужби України (2003), відмінник освіти України (2004), заслужений діяч науки і техніки України (2009), академік Академії наук вищої освіти України (2006), завідувач кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000) Народився 23 грудня 1953 року в Хотові .::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Палеокеанологи Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії. Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994), член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Археологи Світового океану Роберт Баллард на TED-конференції (2008) Роберт Дуейн Баллард (англ. Robert Duane Ballard; нар. 30 червня 1942(19420630), Вічита, США) — колишній командир управління ВМС США і професор океанології при університеті Род-Айленда. Відомий своїми знахідками в галузі підводної археології.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Економіко-географи Світового океану

Океанологічні сайти України та світу Ви можете додати сюди посилання на океанологічні вебсайти ↓ http://www.usno.navy.mil/oceanography (англ.) http://oceanworld.tamu.edu/resources/glossary.htm (англ.) http://www.ecy.wa.gov/programs/sea/swces/products/glossary.htm(англ.) http://www.whoi.edu/science/instruments/glossaryv2.htm (англ.) http://stommel.tamu.edu/~baum/paleo/ocean/node1.html (англ.) http://www.ecy.wa.gov/programs/sea/swces/products/publications/glossary/words/U_Z.htm#WAVE.html http://databib.org/repository/404 (англ.) http://www.ices.dk/marine-data/data-portals/Pages/ocean.aspx (англ.) http://www.usnan.org.ua/ua/organization/index.html?setActiveOrganization=92 http://www.kdpu-nt.gov.ua/content/za-tsikl-robit-%E2%80%9Cregionalna-okeanologiya-stan-seredovishcha-ta-mineralno-sirovinni-resursi-at http://pubs.poi.dvo.ru/subjects/%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F?page=9 http://wdc.org.ua/uk/partners/marine-hydrophysical-institute-nas-ukraine http://odeku.edu.ua/ua/struktura-un/instituti-/-fakulteti/kafedra-okeanolog%D1%96%D1%97-ta-morskogo-prirodokoristuvannya http://www.twirpx.com/files/earth_science/oceanology/ft.paper/ https://scripps.ucsd.edu/ (англ.) http://www.oceanologyinternational.com/Site-map/ (англ.) http://www.oceanologyinternational.com/ (англ.) http://www.scholarly-societies.org/watersci_soc.html (англ.) https://sites.google.com/site/mrsbonesenvironmentalscience/ (англ.) https://sites.google.com/site/mrsowsleyclasssite/oceanology/oceanology-calendar (англ.) http://www.imarest.org/events-courses/events-conferences/oceanology-international-china-2015(англ.) NASA Jet Propulsion Laboratory - Physical Oceanography Distributed Active Archive Center (PO.DAAC). A data center responsible for archiving and distributing data about the physical state of the ocean.(англ.) Scripps Institution of Oceanography. One of the world's oldest, largest, and most important centers for ocean and Earth science research, education, and public service. (англ.) Woods Hole Oceanographic Institution (WHOI). One of the world's largest private, non-profit ocean research, engineering and education organizations. (англ.) British Oceanographic Data Centre. A source of oceanographic data and information. (англ.) NOAA Ocean and Weather Data Navigator. Plot and download ocean data. (англ.) Freeview Video 'Voyage to the Bottom of the Deep Deep Sea' Oceanography Programme by the Vega Science Trust and the BBC/Open University. (англ.) Atlas of Spanish Oceanography by InvestigAdHoc. (англ.) Glossary of Physical Oceanography and Related Disciplines by Steven K. Baum, Department of Oceanography, Texas A&M University (англ.) Barcelona-Ocean.com Inspiring Education in Marine Sciences (англ.) Océanographie sur le site du Service hydrographique et océanographique de la marine (фр.) Cours d'Oceanographie - L'Ocean en mouvement sur le site de l'Institut français de recherche pour l'exploitation de la mer (фр.) [1] - Masters et Doctorat en sciences de la mer sur le site de L'Institut Universitaire Européen de la Mer (фр.) Laboratoire de Physique des océans (Brest) (фр.) Formation en Sciences de la Planète Terre (фр.) Observatoire global du Saint-Laurent - OGSL (фр.) Site de la spécialité Océanographie et Environnements Marins (OEM) du Master de l'UPMC (фр.) Site de l'observatoire océanologique de Banyuls sur mer (UPMC) (фр.) Site de l'observatoire océanologique de Villefranche sur mer (UPMC) (фр.) Site de la station biologique de Roscoff (UPMC) (фр.) Mercator Océan - Le centre français d'analyses et de prévisions océaniques (фр.) PREVIMER - Observations et prévisions côtières (фр.) NEMO - Modèle numérique d'océan utilisé en recherche et en océanographie opérationnelle (фр.) Société Actimar - Océanographie Opérationnelle (фр.) André Toulmond, 2007, Les scientifiques sur les chemins des mers : une brève histoire illustrée de l'océanographie (фр.) Qu'est ce que l'océanographie ? sur le site de la Médiathèque de La Cité de la Mer (фр.) http://www.ocean.ru/(рос.) http://www.geogr.msu.ru/cafedra/ocean/ (рос.) http://www.oceanography.narod.ru/ (рос.) http://www.ocean.ru/disser/index.php/glavnaya/institut-okeanologii-ran.html (рос.) http://www.oceanographers.ru/ (рос.) http://www.rshu.ru/university/faculty/ocean/ (рос.) https://www.facebook.com/oceanologyOSENU (рос.) http://www.nigmatulin.ru/institut-okeanologii-ran-im.p.p.shirshova.html (рос.) http://atlantic.ocean.ru/content/view/19/47/ (рос.) http://www.nts-tv.com/sciense/20540-problemy-okeanologii.html (рос.) http://pubs.poi.dvo.ru/subjects/%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F?page=9 (рос.) http://chinaclub.ua/education/university.php?ELEMENT_ID=562 (рос.) http://www.scimagojr.com/journalsearch.php?q=28420&tip=sid http://podaac.jpl.nasa.gov/ http://www.okeanavt.ru/ (рос.) http://www.mirf.ru/Articles/print5669.html http://www.gubkin.ru/faculty/geology_and_geophysics/chairs_and_departments/geology/Studentu_Geotektonika_Geomorfologiya.pdf http://900igr.net/prezentatsii/biologija/Rastenija-v-vode/005-Klassifikatsija-rastenij-Gidatofity.html http://www.phys.msu.ru/rus/about/sovphys/ISSUES-2002/1(26)-2002/26-9/ (рос.) http://geographyofrussia.com/problema-mirovogo-okeana/ (рос.) http://schools.keldysh.ru/school1413/eco1/ocean.htm (рос.) http://www.ocean-fcp.ru/problem.php (рос.) http://1001qfo.info/content/view/1227/141/ (рос.) https://archive.org/stream/glossaryofoceano00unit/glossaryofoceano00unit_djvu.txt (англ.) https://quizlet.com/5015578/oceanography-terms-flash-cards/(англ.) http://www.eco.gov.az/kitablar/arxiv%20fondu/okeanoloqiya.pdf http://www.aari.ru/misc/publicat/paa/PAA-101/PAA-101_097-108.pdf http://edukids.narod.ru/zemlia/gl10/23.htm http://knigi.tor2.org/?b=1642639 http://tonkosti.ru/%D0%98%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B8_%D0%B2_%D0%9D%D1%8F%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5 http://dic.academic.ru/dic.nsf/ntes/3175/%D0%9E%D0%9A%D0%95%D0%90%D0%9D%D0%9E%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%A4%D0%98%D0%AF http://www.twirpx.com/files/earth_science/oceanology/ft.encyclopedia/ http://www.oceanographers.ru/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1&limit=8&limitstart=120 http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/fizichna_geografija_materikiv_ta_okeaniv/biologichni_ta_energetichni_resursi_svitovogo_okeanu/42-1-0-640 http://window.edu.ru/catalog/pdf2txt/537/22537/5870 http://www.pacificinfo.ru/data/cdrom/2/HTML/1_05.htm http://xzzwiaat.sprinterweb.net/tid_dxaehz_13/qjeynr_201.html?ckattempt=1 http://www.oceanographers.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=1214&Itemid=178 http://knigi.kb200.com/a.php?id=10115280 http://window.edu.ru/catalog/pdf2txt/537/22537/5870 http://www.twirpx.com/file/577663/ http://mgri-rggru.ru/INDEK/index.php?ELEMENT_ID=321 http://www.aari.ru/misc/publicat/paa/PAA-101/PAA-101_097-108.pdf http://archspeech.com/object/ozeaneum

Категорії Щоб побачити підкатегорії натисніть на ▻ Океанологія Океанологи Незавершені статті з океанології Шаблони:Океанологія Архіпелаги Атоли Біологія океану Затоки Коралові рифи Коси Лагуни Мілини Море Морські течії Науково-дослідні судна Океани Океанічні хребти Океанологічна термінологія Океанологічні наукові та освітні установи та заклади Перешийки Пляжі Портал:Океанологія Протоки Рифи Томболо

Корисні шаблони {{Океанологія}}  {{Океанські течії}}  {{Острів}}  {{Мис}}  {{Картка:Протока}}  {{Незавершені статті з океанології}}

Нові статті Вернер фон Яновський — започаткував 10 листопада 2025 користувач Dmitri Lytov Кендаяни — започаткував 9 листопада 2025 користувач Сергій Зінченко Карл-Гайнц Штайнмец — започаткував 9 листопада 2025 користувач Антон Даньків Каше (футболіст) — започаткував 9 листопада 2025 користувач YarikUkraine Корнволл (острів) — започаткував 8 листопада 2025 користувач DemonPazuzu Salvia aegyptiaca — започаткував 7 листопада 2025 користувач Sehrg Сім циферблатів Аґати Крісті — започаткував 6 листопада 2025 користувач Дмитро Боришполець Курт Кель — започаткував 6 листопада 2025 користувач Антон Даньків Гюнтер Келлер (капітан-лейтенант) — започаткував 6 листопада 2025 користувач Антон Даньків Манфред Кінцель — започаткував 6 листопада 2025 користувач Антон Даньків Channa kachina — започаткував 5 листопада 2025 користувач Сергій Зінченко Сонячні кістки — започаткував 5 листопада 2025 користувач Yamato2 Ctenoluciidae — започаткував 4 листопада 2025 користувач Сергій Зінченко Колаборатор — започаткував 3 листопада 2025 користувач Krutyvuss Ібате — започаткував 3 листопада 2025 користувач DemonPazuzu Ігешауш — започаткував 3 листопада 2025 користувач DemonPazuzu Туапсе (порт) — започаткував 3 листопада 2025 користувач Perohanych Шульма — започаткував 3 листопада 2025 користувач DemonPazuzu Інкішуш — започаткував 3 листопада 2025 користувач DemonPazuzu Річард Белл — започаткував 2 листопада 2025 користувач ДмитроСавченко Імта — започаткував 2 листопада 2025 користувач DemonPazuzu Інімабакеш — започаткував 2 листопада 2025 користувач DemonPazuzu ARA Santísima Trinidad — започаткував 2 листопада 2025 користувач V Ryabish Ulmaridae — започаткував 1 листопада 2025 користувач ~2025-30860-02 Конвой RA 52 — започаткував 1 листопада 2025 користувач Olegvdv68 Ганс-Юрген Резе — започаткував 1 листопада 2025 користувач Антон Даньків Проспер Ольсен — започаткував 1 листопада 2025 користувач Антон Даньків Конвой RA 59 — започаткував 1 листопада 2025 користувач Olegvdv68 ARA Heroína — започаткував 31 жовтня 2025 користувач V Ryabish ARA Sarandí — започаткував 31 жовтня 2025 користувач V Ryabish

Джерела

Сестринські проєкти і портали

Більше різноманітної допоміжної інформації про океанологію на сестринських проєктах фонду Вікімедіа:

Наука

Астрономія

Біологія

Іхтіологія

Економіка

Історія

Математика

Медицина

Техніка

Фізика

Філософія

Хімія

про портали · список · нові · довідка · оновити сторінку