Портал:Океанологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ОКЕАНОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ
Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про Світовий океан, окремі його елементи, фізико-хімічні процеси в товщі його вод і на поверхні, геологію дна, окремі океанологічні науки і дисципліни, науковців-океанологів, першовідкривачів і мандрівників.

Над чим працюємо
Редактори
П:ОКЕ

Геологія Мінералогія Землезнавство Геоморфологія Географія Екологія Гідрометеорологія Гідрологія Біологія океану Етнологія Туризм Україна
Про океанологію Тематичний тиждень
Океаноло́гія (від дав.-гр. ὠκεανός — океан і λόγος — думка, слово) — комплексна природнича наука, що досліджує Світовий океан. Окремі його дисципліни вивчають фізичні процеси циркуляції у морському водному середовищі, оптичні, акустичні, магнітні та інші його особливості, виявляє закономірності взаємодії земної атмосфери й океану, хімію (гідрохімічні особливості морських вод та формування хімічного балансу океану) та біологію (рослинний і тваринний світ, біологічну продуктивність морів, можливість відтворення біологічних ресурсів). До океанології відносять також геологію морського дна, завдання якої — вивчення будови земної кори в межах океану, рельєфу його дна, а також генезис родовищ корисних копалин.


У Вікіпедії розпочалися конкурс Культурна спадщина та видатні постаті та Тиждень музеїв 2024, тривають конкурс «Європейська весна»Вікіцитатах, Вікімандрах) та Місяць географії
Поспішайте долучитися до учасників!
редагувати
  Вибрана стаття

Кучеря́вий пеліка́н (Pelecanus crispus, нім. Krauskopfpelikan, англ. Dalmatian Pelican) — вид птахів з родини пеліканових. Один з 9-ти видів роду; один з 2-х видів у фауні України.

Характерною ознакою цього птаха є пір'я на потилиці, часом доволі довге — через це він і отримав свою українську назву..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибране зображення
Степан Макаров
редагувати
  Океанологічна термінологія
Структурні елементи будови дна Світового океану

Ложе океану (рос. ложе океана, англ. ocean bed, floor of an ocean, ocean floor, sea floor, deep-sea floor,нім. Ozeanboden m, Meeresboden m, Tiefseeboden m) — найбільша планетарна мегаструктура, що представляє все океанічне дно, обмежене активними і пасивними континентальними околицями.

Відповідає області поширення земної кори океанічного типу. Включає найбільші форми рельєфу: серединно-океанічні хребти, глибоководні улоговини, жолоби океанічні, підводні гори і хребти. У типовому випадку складається з фундаменту, складеного у верх. частині базальтами, і чохла глибоководних осадів, представлених червоними глибоководними глинами, вапняковими і крем'янистими біогенними мулами. Загальна площа 255 млн км².::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Океани та обрані моря

Інді́йський океа́н — третій за розміром океан на Землі, між Африкою, Азією, Австралією та Антарктидою і займає близько 20% водної поверхні Землі

Загальна площа становить 76,2 млн. км², у тому числі прилеглі акваторії — 2,8 млн. км². Глибина — до 7 729 м (Зондський жолоб), середня — 3 897 м; солоність 34-41‰.


Індійський океан, відповідно до Світової книги фактів ЦРУ (синя область) та за визначенням МГО (чорний контур).

Згідно зі Світовою книгою фактів, Індійський океан омиває береги Африки, Азії та Австралії. Межа з Атлантичним проходить по довготі.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані затоки та бухти Світового океану

Затока Петра Великого (рос. Зали́в Петра́ Вели́кого) — найбільша затока Японського моря біля берегів Приморського краю Росії.

Довжина 80 км, ширина близько 200 км. Береги затоки сильно порізані і утворюють внутрішні затоки: Амурську, Уссурійську, Посьєта, Стрілець, Восток.

На березі Амурської затоки знаходиться Владивосток..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані протоки Світового океану

Прото́ка Босфо́р (тур. İstanbul Boğazı, дав.-гр. Βόσπορος, звідси застар. назва — Боспор Фракійський) — протока завдовжки 30 км у Туреччині, що з'єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини - Фракії. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі міститься Стамбул з населенням понад 11 млн осіб.

Найбільша затока називається Золотий Ріг.

Довжина протоки – близько 30 км.

Босфор - найвужча міжконтинентальна протока: найбільша ширина її 3700 м (на півночі), найменша – 700 м (між Кандиллі і Ашийн). Глибина фарватеру змінюється від 36 до 124 м.

Разом з протокою Дарданели Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхі.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані океанічні течії, вири та аномалії
Течії Японського архіпелагу:
1. Куросіо 2. Продовження Куросіо 3. Анти-Куросіо 4. Тепла Цусімська течія 5. Тепла Цугарська течія 6. Тепла течія Соя 7. Курильська течія (Ояшіо) 8. Холодна Ліманська течія.

Течія Куросіо, (яп. 黒潮, くろしお, МФА[kuɾoɕi.o], «чорна течія»; англ. Kuroshio Current) — друга за величиною у світі океанська течія після Антарктичної циркумполярної течії. Несе свої води у західній частині Тихого океану. Бере свій початок у східного узбережжя острова Тайвань, протікає вздовж півдня Японського архіпелагу та зливається на північному сході з водами Північної тихоокеанської течії..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані елементи рівнинного рельєфу океанічного дна
Південно-Сандвічева острівна дуга.
Південно-Сандвічева острівна дуга.
Південно-Сандвичів жолоб

Південно-Сандвічів жолоб — глибоководний дугоподібний жолоб у південній частині Атлантичного океану (часто відносять до Південного океану). Простягається із зовнішнього боку Південно-Сандвічевої острівної дуги приблизно на 1200 км. Максимальна глибина 8428 м..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані елементи гірського рельєфу океанічного дна
Рельєф дна Північного Льодовитого океану

Хребет Ломоносовапідводний хребет у Північному Льодовитому океані, між Новосибірськими островами та островом Елсмір у Канадському Арктичному архіпелазі. Довжина приблизно 1800 км, ширина від 60 до 200 км. Висота над рівнем дна океану 3300—3700 м, мінімальна глибина над хребтом — 954 м. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані підводні печери та гроти Світового океану
Велика Синя Печера

Вели́ка Си́ня Печера (Діра) (англ. Great Blue Hole) — велика підводна печера біля узбережжя Белізу. Вона розташована біля центральної частини рифу Лайтгаус, невеликого атола за 100 км від материка і міста Беліз. Печера має круглу форму, понад 330 м в діаметрі і 140 м завглибшки. Вона сформувалася як вапнякова печера протягом останнього льодовикового періоду, коли рівень моря був набагато нижчим..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані елементи берегової лінії Світового океану: півстрови та миси

Балка́нський півострів — півострів у Південній Європі. З трьох боків оточений морями: Адріатичним, Іонічним, Егейським, Мармуровим та Чорним. Умовною материковою межею є річка Дунай до гирла річки Сави, потім лінія йде на північ до Трієстської затоки. Площа близько 505 тисяч км². Найбільша довжина із заходу на схід близько 1 260 км, з півночі на південь — 950 км.

Балканські держави

На півострові частково чи повністю розташовані.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані острови та рифи Світового океану

Ньюфа́ундленд (англ. Newfoundland МФА[nufənˈlænd] Нуфанле́нд "новознайдена земля"; фр. Terre-Neuve) — острів біля північно-східних берегів Північної Америки, частина канадської провінції Ньюфаундленд і Лабрадор.

Площа острова — 111 390 км², довжина берегової лінії 9 656 км, висота над рівнем моря до 814 м.

Населення — 479 105 чол. (2006), найбільше місто — Сент-Джонс (99 182).

Ньюфаундленд є островом материкового походження, що відокремився в антропогеновому періоді. Він відокремлюється від материкової частини неширокою (16 км) протокою Белл-Айл на півночі і протокою Кабота – на південному заході. Його рельєф так само розчленований і гірський, як і Північних Аппалачів. Переважають хвилясті рівнини із залишковими горбами.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані архіпелаги та групи островів Світового океану

Брита́нські острови́ (ірл. Éire agus an Bhreatain Mhór, англ. British Isles, шотл. Breetish Isles, менс. ny h-Ellanyn Goaldagh) — архіпелаг на північному заході Європи, між Північним морем і Атлантичним океаном. На Британських островах розташовані держави Велика Британія та Ірландія, а також території під владою британської корони.

Площа островів — 315,1 тис. км². Від материкової частини Європи відокремлені Північним морем і протоками Па-де-Кале і Ла-Манш.

Включають великі острови Велика Британія і Ірландія.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Родовища та басейни корисних копалин Світового океану

Аквітанський нафтогазоносний басейн — розташований на однойменній низовині на півдні Франції в акваторії Біскайської затоки. Площа 152 тис. км².

Перше газове родов. (Сен-Марсе) було відкрите у 1939 році. До 1982 року було відкрито 7 газових і 14 нафтових родовищ.

Найбільше газове родовище — ЛАК, нафтове — Парантіс (з початковими запасами 30 млн т)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані об`єкти природно-заповідного фонду Світового океану

Вели́кий бар'є́рний риф — найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі, уздовж східного узбережжя Австралії, біля узбережжя штату Квінсленд. Простягається на &&&&&&&&&&&02300.&&&&002300 км з півдня на північ, починаючи від тропіка Козерога між містами Гладстон і Бандаберг до протоки Торреса, що відокремлює Австралію від Нової Гвінеї. Загальна площа - &&&&&&&&&0348698.&&&&00348 698 км². У північній частині має ширину близько 2 км, у південній — 152 км. На півдні віддалена від берега на 300 км, а далі на північ, біля мису Мелвілла, наближається до материка на відстань до 32 км. Складається з мільярдів коралових поліпів..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані антропогенні об'єкти Світового океану
Супутникове фото Пальма Джебель Алі в середині 2005 р.
Вулиці на Пальма Джебель Алі (липень 2009)

Пальма Джебель Алі (англ. Palm Jebel Ali) – архіпелаг штучно створених островів в Перській затоці, біля узбережжя емірату Дубай.

Координати островів Пальма Джебель Алі - 25°00'20" північної широти, 54°59'19" східної довготи.

Піщані острови Пальма Джебель Алі знаходяться в Дубаї, приблизно в 5 км на північний захід від найбільшої у світі штучної гавані Джебель-Алі і є одним з трьох.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані порти Світового океану

Му́рманськ (саамська Мурман ланнҍ, рос. Му́рманск) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Мурманської області. До 1917 року називалося Романов-на-Мурмані.

Мурманськ є одним із центрів Баренцевого Євро-Арктичного регіону. Одне з найбільших міст Арктики.

Плани створення міста існували ще в 70-их рр. XIX століття. Перші дослідники прийшли сюди у 1912 році для обстеження навколишньої місцевості. Відомий мореплавець Федір Літке описував навколишню місцевість ще у 1822 році.

Поселення виникло там, де на всій околиці єдиним жителем був лише помор Семен Коржнєв, який жив, ловлячи рибу і харчуючись нею..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані міста на островах Світового океану

Джака́рта (колишня назва Батавія, офіційна назва Спеціальний столичний регіон Джакарта, індонез. Daerah Khusus Ibukota Jakarta) — найбільше місто і столиця Індонезії, одне з найбільших міст світу.

Місто розташоване на північно-західному узбережжі острова Ява при впадінні річки Чилівунг у Яванське море. Адміністративно входить у Регіон Ява.

Вітрильна шлюпка в затоці Джакарти.

Джакарта розташована на північно-західному узбережжі Яви, в гирлі річки Чилівунг (англ. Ciliwung River, яван. Kali Ciliwung, індонез. Ci Liwung) в бухті Джакарта (англ. Jakarta Bay), яка є затокою Яванського моря. Офіційно, територія Спеціального Округу Джакарти займає 662 км².::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природні зони та одиниці районування Світового океану


редагувати
  Океанологічна література
  • Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології: підручник [Електронний ресурс] - 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: ВПЦ "Київський університет, 2008. — 255 с. — ISBN 978-966-439-015-3
  • Океанографическая энциклопедия. Под ред. З. И. Мироненко : Гидрометеоиздат , 1974 - 632 c. (рос.)
  • Вершинский Николай В. Загадки океана
  • Парамонов А.Н., Кушнир В.М., Забурдаев В.И. Современные методы и средства измерения гидрологических параметров океана.- 1979. Твердый переплет. 248 с.
  • Океан - Атмосфера. Энциклопедия. Л. Гидрометеоиздат 1983г. 464 с.
  • Белинский Н.А., Истошин Ю.В. Моря, омывающие берега Советского Союза. – М :Военное изд – во мин – ва обороны СССР. – 1956. – 195с.
  • Беляев Б.И. Прикладные океанологические исследования. – Л :Гидрометеоиздат. – 1986. – 143с.
  • Бекятев К.А., Середряков В.В. Международные морские организации. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 601с
  • Богданов К.Т. Приливы мирового океана. – М : Наука. – 1975. – 115с.
  • Большаков А. А. КОСМИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ В ОКЕАНОЛОГИИ
  • Боровиков П. Лаборатория на морском дне. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 135с.
  • Бортковский Р.С. Тепло – и влагообмен атмосферы и океана при шторме.– Л : Гидрометеоиздат. – 1983. – 158с.
  • Брамсон М.А. Морская рефрактометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с. – Библиогр : стр. 237 – 243.
  • Бреховских Л.М., Лысанов Ю.П. Теоретические основы акустики океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1982. – 262с.
  • Бурков В.А. Общая циркуляция мирового океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1980. – 250с.
  • Бычкова И.А., Викторов С.В. Дистанционное определение температуры моря. – Л :Гидрометеоиздат. – 1988. – 220с.
  • Васильев К.П. Что должен знать судоводитель о картах погоды и состояния моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 229с.
  • Питер Вейль Популярная океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 500с.
  • Ветер, волны и морские порты. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с.
  • Вилькицкий А. Северный морской путь. – С – Петербург. – 1912.
  • Влияние загрязнения поверхностного слоя на тепло–, газо– и влагообмен океана с атмосферой. – Проблемы химического загрязнения вод Мирового океана. Том 3.– Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 128с.
  • Вольцингер Н.Е. Длинноволновая динамика прибрежкой зоны. – Л :Гидрометеоиздат. – 1989. – 263с.
  • Вольцингер Н.Е. Основные океанологической воды. – Л :Гидрометеоиздат. – 1968. – 280с
  • Вольцингер Н.Е. Теория мелкой воды. Океанологические задачи и численные методы. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 206с.
  • Герлах Себастьян Загрязнение морей. Диагноз и терапия. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 262с.
  • Герман В.Х., Левиков С.П. Вероятностный анализ и моделирование колебаний уровня моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1988. – 229с.
  • Гершанович Д.Е., Муромцев А.М. Океанологические основы биологической продуктивности мирового океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1982. – 319с. – Библиогр : стр. 311– 318.
  • Гидро–акустическая техника исследования и освоения океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1984. – 263с.
  • Глаголева М.Г., Скриптунова. Прогноз температуры воды в океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 165с.
  • Глобальный водообмен. – М : Наука, 1975. – 125с.
  • Глуховский Б.Х. Исследование морского ветрового волнения. – Л :Гидрометеоиздат. – 1966. – 282с.
  • Давидан И.Н., Лопатухин Л.И. Ветровое волнение в Мировом океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 256с. – Библиогр : с. 245 –252.
  • Дерюгин К.К., Степанюк И.А. Морская гидрометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. –387с.
  • Дерягин В. Каспий, его прошлое, настоящее и будущее. – Баку :Азерб. Гос. изд – во. – 1977. – 115с.
  • Джеймс Р. Прогноз термической структуры океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1971. – 153с.
  • Динамика гидрографической сети неприливных устьев рек. – М : Моск. отд. Гидрометеоиздат. – 1977. – 295с.
  • Динамика океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 302с.
  • Доронин Ю.П. Взаимодействие атмосферы и океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1981. – 287с.
  • Доронин Ю.П., Хейсин Д.Е. Морской лед. – Л : Гидрометеоиздат. – 1975. – 307с.
  • Доронин Ю.П. Региональная океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 303с. – Библиогр : с. 296 – 298
  • Драган Я.П. Методы вероятностного анализа ритмики океанологических процессов. – Л : Гидрометеоиздат. –1987. – 317с.
  • Дуванин А.И. Волновые движения в море. – Л : Гидрометеорологическое изд – во. – 1968. – 221с.
  • Евгенов Н.И. Морские течения. – Л : Гидрометеорологическое изд –во. – 1957. – 109с.
  • Егоров Н.И. Физическая океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. – 452с.
  • Ерлова Н.Г. Оптика моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 237с
  • Жуков Л.А. Общая океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1976. – 376с
  • Зубов И.И. Основы учения о проливах мирового океана. – М : Гос. изд – во географ. лит – ры. – 1956. – 236с.
  • Зырянов В.И. Теория установивщихся океанических течений. – Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 225с
редагувати
  Морське право
   країни що ратифікували

Морське право (міжнародне морське право) - підгалузь міжнародного приватного права, яка регулює майнові відносини, ускладнені іноземним елементом, що виникають у процесі міжнародного економічного обороту та пов'язані з використанням моря.

Морське право слід відрізняти від міжнародного морського публічного права, яке регламентує відносини між державами з питань використання світового океану.

Міжнародне морське право є однією з найстарших галузей міжнародного права, тому що з давніх часів Світовий океан, що займає 71% території планети Земля, грав важливу роль у задоволенні господарських потреб народів, що населяють її. Етапи становлення міжнародного морського права прямо пов'язані з етапами становлення людської цивілізації.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Списки Світового океану

Список ссавців Карибів містить перелік із 210 видів ссавців, зареєстрованих у Карибському біорегіоні згідно з МСОП. Теріофауна Карибів унікальна і різноманітна, хоча й філогенетично обмежена. Цей список включає перелік ссавців усіх островів у Карибському морі, а також Багамських о-вів, о-вів Теркс і Кайкос та о. Барбадос, які розташовані не в Карибському морі, але біогеографічно належать до Карибського біорегіону. Карибський біорегіон був домом для кількох родин, які більше ніде не зустрічаються, але більша частина цього розмаїття нині зникла.

Велика частка вимирань сталася через ізольованість, а тому дещо меншому конкурентному характері екосистем архіпелагу, і з тим, що хижі ніколи не колонізували велику частину регіону. Ці фактори зробили місцеву фауну островів особливо уразливою до негативних наслідків діяльності людини. На острівну фауну, зокрема, згубно вплинули інвазивні види. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Телепрограми та кіно про світовий океан

Життя (англ. Life) — телевізійний документальний фільм, вперше показаний на телеканалі BBC з жовтня по грудень 2009 року.

Life створений BBC Natural History Unit спільно з Discovery Channel, Skai TV та Відкритим університетом. Оригінальний сценарій, використаний в британській і канадській версіях, був написаний і розказаний Девідом Аттенборо.

На телеканалі BBC серіал був представлений із десяти 50-хвилинних епізодів. Перша серія дає загальне введення в телефільм, друга показує рослини, а інші призначені для основних груп тварин. Їх метою було показати загальні риси, які зробили свій внесок в успіх кожної групи, а також інтимні та драматичні моменти у житті окремих видів, які були обрані завдяки їх видатним досягненням або харизмі. Наприкінці кожної серії показано десятихвилинний making-of із найцікавішими моментами зйомки, в результаті чого загальний час серії досяг 60 хвилин. ... 8. Істоти глибин / Creatures of the Deep Мільярди років океан був єдиним місцем на планеті, де існувало життя. Нащадки тих давніх істот дожили і до наших днів. Це господарі глибин — кальмар Гумбольдта, гігантський тихоокеанський восьминіг, краб-павук та інші.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані науково-дослідні експедиції, що досліджували океан
Підняття прапора експедицією Вількіцького при відкритті Північної Землі

Російська гідрографічна експедиція Північного Льодовитого океану (1910 - 1915) була організована з метою розробки та освоєння Північного морського шляху. В її складі було два криголамних пароплави - «Вайгач» і «Таймир». Експедиція просувалася північною акваторією Північного Льодовитого океану зі сходу на захід.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані океанологічні наукові та освітні установи та заклади
Файл:UniRi logo.jpg

Рієцький університет (хорв. Sveučilište u Rijeci) – університет у хорватському місті Рієка. Заснований 17 травня 1973 року. Історія окремих факультетів сягає 1627 року, коли в місті Рієка єзуїтами було засновано колегію. Сьогодні в університеті навчаються 16 450 студентів (2003) та працюють 1000 науковців. Ректор – Перо Лучін..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Добра стаття
Темний крячок (Onychoprion fuscata) здатний протриматися над океаном 3-10 років, проводячи лише невелику частку часу на поверхні води

Морські птахи — птахи, пристосовані до життя в морському середовищі. Хоча всі морські птахи в значній мірі відрізняються один від одного як за фізіологією так і поведінкою, вони часто виявляють ознаки конвергентної схожості, що говорить про їх схожу еволюцію в спільних умовах та близьких кормових нішах. Найдавніші морські птахи з'явилися ще в Крейдяний період, а ознак сучасних родин вони набули переважно в епоху Палеогена.

У порівнянні з іншими групами птахів, морські птахи, як правило, живуть довше.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана ілюстрація


редагувати
  Обрані рослини Світового океану

Різофора (Rhizophora) — невеликий рід мангрових дерев і чагарників родини різофорових, що складається з 6 різних видів. Назва походить з двох грецьких слів, що визначають основну характеристику рослин даного роду: ῥιζο, rhizo — «корінь», і φορός, phorós — «основа». Насправді, як і у інших мангрів, у різофори коріння частково повітряне, що дозволяє їм утримувати стійке положення на мілководді в умовах солоної води, частих приливів і хиткого ґрунту.

Дерева і чагарники, що виростають на літоралі (приливно-відливной зоні) узбережжя тропічного і субтропічного поясу Землі..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані тварини Світового океану

Орляк звичайний (Myliobatis aquila) — скат з роду Орляк родини Орлякові. М'ясо цього ската вважається делікатесом.

Загальна довжина досягає 1,83 м завдовжки та 1 м завширшки, вага — до 10-14,5 кг. Голова масивна та коротка. Грудні плавці великі, закругляються біля рила. Рот розташований на черевній стороні. Як і вінших представників зуби присутні на обох щелепах, з 7 рядками на обох. Голова та тулуб нагадують форму діаманта. Хвіст довгий, удвічі довший за тулуб й голову, тонкий з отруйним шипом на кшталт жала. Плавець на хвості відсутній. Спинна сторона має буруватий або чорний колір, черевна — білий..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Мореплавці

Фре́нсіс Дре́йк (англ. Francis Drake; бл. 1540 — †28 січня 1596) — англійський капер або пірат, навігатор, работоргівець, політик, та інженер ери Єлизавети I, яка надала йому титул лицаря. Перший англієць і другий у світі командир корабля, який здійснив навколосвітню подорож.

Народився Дрейк у 1540 році неподалік від англійського міста Плімута у сім’ї селянина, що став християнським проповідником.

Він збагатився, будучи піратом у Карибському морі в 15671572 роках і грабуючи іспанські кораблі. Подорож 1568 завершилась битвою при Сан Хуан де Уллоа . За наказом Єлизавети I та на її кошти ним була споряджена експедиція до Тихого океану, до якої він відправився в 1577 році, здійснивши до 1580 року кругосвітню подорож на галеоні «Золота лань» (англ. Golden Hind), грабуючи попутні іспанські кораблі. Це була друга подорож навколо світу.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Океанологи
Жак Пікар (в центрі) та Дон Волш (ліворуч)

Жак Пікар (фр. Jacques Piccard; * 28 липня 1922 року, Брюссель, Бельгія — † 1 листопада 2008 року, Швейцарія) — швейцарський океанолог, один з трьох людей, хто побував на дні Маріанської западини.

Жак Пікар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Пікара. Разом з батьком брав участь у будівництві і випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Гляціологи океану

Ге́нрик Арцто́вський (пол. Henryk Arctowski; * 15 липня 1871, Варшава — † 21 лютого 1958, Вашингтон) — польський та український географ, геофізик, геолог, мандрівник, дослідник Антарктики; професор Львівського університету.

Син Кароля Арцта (сполонізував своє прізвище в 1890-х рр).

Закінчив гімназію в Іновроцлаві.

Вивчав хімічні, геологічні та метеорологічні науки в Льєжу (Бельгія), Сорбонні (Париж), Англії та Швейцарії.

1895 - познайомився з бельгійським мандрівником Адрієном де Жерлашем де Ґомрі.

18971899 - взяв участь у антарктичній експедиції Адрієна де Жерлаша де Ґомрі на кораблі Belgica як її науковий керівник. Серед учасників експедиції були Роальд Амундсен, Фредерік Кук і Антоній Болеслав Добровольський. Першими перезимували в Антарктиці - на судні, затертому кригою.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Метеорологи та кліматологи океану
Юлій Шокальський

Ю́лій Миха́йлович Шока́льський (*17 жовтня 1856, Петербург — †1940) — російський океанограф, президент Географічного товариства СРСР (1917–1931 рр.).

Народився 17 жовтня 1856 року в Петербурзі в сім'ї юриста. Матір'ю Юлія Михайловича була Катерина Керн (в дівоцтві) — донька Анни Керн, якій Пушкін присвятив знаменитий вірш «Я помню чудное мгновенье…». Після закінчення 1873 року гімназії він вступив до морського училища, яке через п'ять років закінчив з Нахімовською премією за відмінні успіхи в навчанні.

1878 року Шокальський вступив до Морської академії.

Закінчивши 1880 року гідрографічний відділ Морської академії, Шокальський одержав призначення до Головного гідрографічного управління, а потім перейшов у Головну фізичну обсерваторію..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Біологи, екологи та біогеографи океану

Е́двард А́дріан Ві́лсон (англ. Edward Adrian Wilson нар.23 липня 1872, Челтнем — пом.29 березня 1912, Антарктида) — британський полярний дослідник, вчений-зоолог, орнітолог та лікар-фізіолог, художник. Учасник двох антарктичних експедицій Роберта Скотта. Його ілюстрації до праці Хемілтона A History of British Mammals вважаються класичними.

Вільсон народився в районі Монпельє міста Челтнем у графстві Глостершир 23 липня 1872 року.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Ґрунтознавці океану

Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Геоекологи та природоохоронці Світового океану

Джеймс Френсіс Кемерон (англ. James Francis Cameron; нар. 16 серпня 1954, м. Капускейсінг, провінція Онтаріо, Канада) — а канадський кінорежисер, природоохоронець та дослідник океану. Один з найуспішніших режисерів світу: 7 його картин зібрали понад 5,6 млрд доларів США. Він зняв два найкасовіші фільми в історії кінематографу: Титанік (1997), котрий отримав 11 премій Оскар, (в тому числі найкращий режисер, продюсер і монтажник отримав Кемерон) і Аватар (2010), котрий отримав 3 премії Оскар і зібрав в світовому прокаті понад 2,7 млрд доларів. Він також є автором інших культових стрічок Термінатор (1984), Чужі (1986), Безодня (1989) та Термінатор 2 (1991) — і творцем образу Термінатора.

У жовтні 2013 року новий вид жаб Pristimantis jamescameroni з Венесуели був названий на його честь, в знак визнання його залуг в захисті довкілля, на додаток до його публічної промоції веганізму.

...26 березня 2012 року Джеймс Кемерон здійснив занурення на дно Маріанського жолоба на одномісному батискафі Deepsea Challenger, що був розроблений і побудований на його замовлення. Він став третьою людиною, яка туди добралася. В ході занурення він досягнув дна на глибині в 10 тис. 898 метрів. Кемерон взяв зразки порід і живих організмів і провів кінозйомку, використовуючи 3D камери.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Геологи океану

Джон Вінсент Бірн (народився 9 травня 1928), американський морський геолог та академік. Він служив в якості 12-го ректора Університету штату Орегон з 1984 по 1995 року.

Бірн вчився Гамільтон коледж у своєму рідному штаті Нью-Йорк, де отримав ступінь бакалавра наук в області морської геології в 1951 році. Пізніше він продовжив своє навчання і отримав ступінь магістра наук у Колумбійського університету в геології в 1953 році, і Ph.D в морської геології з Університет Південної Каліфорнії в 1957 році...::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Сейсмологи та вулканологи Світового океану

Річард Берд (англ. Richard Evelyn Byrd, * 25 жовтня 1888 — † 11 березня 1957) — американський полярний дослідник, адмірал. Керував кількома експедиціями в Арктику та Антарктику. У 1929 році вперше на літаку досяг Південного полюса. У 19281947 роках здійснив 4 великі антарктичні експедиції, під час яких провадив геологічні та геофізичні спостереження, здійснив аерофотознімання значних територій Антарктиди, сейсмологічні спостереження бар'єру Росса, підтвердив наявність покладів кам'яного вугілля в Антарктиді..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Геоморфологи та геотектоністи Світового океану


редагувати
  Обраний життєпис океанології. Спелеологи та карстознавці океану

Мішель Сіфр (фр. Michel Siffre, р.н. 1939, Ніцца) — французький вчений, геолог, спелеолог, «спелеонавт». Здобув широку популярність завдяки серії хронобіологічних експериментів «Поза часом», в ході яких кілька місяців знаходився на самоті в печері без можливості визначення часу та дати, вивчаючи суб'єктивне відчуття плину часу.

В результаті досліджень виявив, що людський організм самостійно пристосовується до 24-годинного або 48-годинного циклу..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Геохіміки та гідрохіміки океану
В морській гідрохімічній експедиції, 1970-і рр.

Хільчевський Валентин Кирилович (*23 грудня 1953 року) — український гідролог, гідрохімік, гідроеколог, доктор географічних наук (1996), професор (1997), почесний працівник гідрометслужби України (2003), відмінник освіти України (2004), заслужений діяч науки і техніки України (2009), академік Академії наук вищої освіти України (2006), завідувач кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000)

Народився 23 грудня 1953 року в Хотові .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Палеокеанологи

Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії.

Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994), член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Археологи Світового океану
Роберт Баллард на TED-конференції (2008)

Роберт Дуейн Баллард (англ. Robert Duane Ballard; нар. 30 червня 1942(19420630), Вічита, США) — колишній командир управління ВМС США і професор океанології при університеті Род-Айленда. Відомий своїми знахідками в галузі підводної археології.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Економіко-географи Світового океану


редагувати
  Океанологічні сайти України та світу

Ви можете додати сюди посилання на океанологічні вебсайти ↓

редагувати
  Категорії
редагувати
  Корисні шаблони
редагувати
  Нові статті
  • Кеге — започаткував 25 травня 2024 користувач Lxlalexlxl


Джерела[ред. код]

Сестринські проєкти і портали
Більше різноманітної допоміжної інформації про океанологію на сестринських проєктах фонду Вікімедіа:

Вікіновини   Вікісловник   Вікісховище   Вікіпедія   Вікіцитати   Вікікниги   Вікіджерела   Вікідані  
Wikinews Wiktionary Commons Wikipedia Wikiquote Wikibooks Wikisourse Wikidata
Wikinews Wiktionary Commons Wikipedia Wikiquote Wikibooks Wikisource Wikidata
Наука Астрономія Біологія Іхтіологія Економіка Історія Математика Медицина Техніка Фізика Філософія Хімія
про портали · список · нові · довідка · оновити сторінку