Сідонія Баварська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сідонія Баварська
нім. Sidonie von Bayern
Портрет Сідонії, Мюнхенська резиденція
Ім'я при народженні Сідонія
Народилася 1 травня 1488(1488-05-01)
Мюнхен, Баварсько-Мюнхенське герцогство, Священна Римська імперія
Померла 29 березня 1505(1505-03-29) (16 років)
Мюнхен, герцогство Баварія, Священна Римська імперія
Поховання Фрауенкірхе (Мюнхен)
Країна Німеччина
Діяльність аристократка
Знання мов німецька
Титул герцогиня Баварська
Рід Віттельсбахи
Батько Альбрехт IV
Мати Кунігунда Австрійська
Брати, сестри Вільгельм IV, Людвіг X, Ернст, Сибілла, Сабіна, Сусанна, Сусанна
У шлюбі з не було
Діти не було

Сідонія Баварська (нім. Sidonie von Bayern), (нар. 1 травня 1488 — пом. 29 березня 1505) — баварська герцогиня з династії Віттельсбахів, донька герцога Баварії Альбрехта IV та ерцгерцогині Австрійської[1] Кунігунди, від 1489 року — наречена пфальцького принца Людвіга. Померла до укладання шлюбу. Дружиною Людвіга стала її молодша сестра Сибілла.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 1 травня 1488 року у Мюнхені. Стала первістком в родині герцога Баварсько-Мюнхенського Альбрехта IV та його дружини Кунігунди Австрійської, з'явившись на світ на другому році їхнього подружнього життя. Згодом сімейство поповнилося доньками Сибіллою, Сабіною та Сусанною й синами Вільгельмом, Людвігом й Ернстом. Після народження першого сина-спадкоємця у 1493 році відносини між батьками налагодилися.

У 1489 році Сідонію заручили зі старшим сином курфюрста Пфальцу Філіпа Щирого, 11-річним Людвігом. Батько даним шлюбом хотів встановити більш тісний зв'язок між його територією Верхньої Баварії та Рейнським Пфальцом, для подальшого зближення з іншою гілкою дому Віттельсбахів. Близькі відносини між Мюнхеном і Пфальцом робили очевидним їхній опозиційний до імператора союз. Також Альбрехт сподівався у певний спосіб контролювати політику Пфальцу.[2]

Домовленість про заручини була досягнута на Рейхстазі у Франкфурті в липні 1489 року. Наступного дня Альбрехт IV і курфюрст Філіп виїхали до Гайдельбергу для вирішення формальностей. Договір про шлюб, датований 27 липня, передбачав звичайні положення щодо фінансового забезпечення. Посаг нареченої мав становити 32 000 флоринів, а «ранковий подарунок» — 10 000 флоринів. Удовина частка повинна була давати Сідонії дохід ще за життя чоловіка, до неї входили замки та міста Мекмюль і Ноєнштадт-ам-Кохер. Мешканці тих міст мали приносити правительці присягу. У випадку другого шлюбу, удовина частка залишалася б за нею, а після її смерті — переходила до спільних з Людвігом дітей. У випадку смерті Сідонії, Людвіг мав би взяти на себе будь-які спільні борги. У разі відсутності дітей, після його смерті посаг повертався до спадкоємців дружини. Борги, які Сідонія мала б після того, як овдовіла, в разі її смерті мали б нести її найближчі родичі.[2]

Через спорідненість наречених необхідно було дозвіл Папи Римського, який і був наданий. Через юний вік пари, шлюб передбачався не раніше 1500 року. У випадку скасування заручин, винуватець мав виплатити 32 000 флоринів постраждалій стороні протягом наступних двох місяців.[2]

Сідонія була єдиною зі своїх суродженців, яку заручили ще у віці немовляти. Ймовірно, це було пов'язано з похилим віком її батька, який ще не мав сина і міг зробити дівчинку єдиною спадкоємицею у разі необхідності. Пункт щодо можливості спадку був прописаний у шлюбному договорі. Хоча наслідування жінками не допускалося в домі Віттельсбахів, Альбрехт IV проігнорував це положення, не бажаючи ризикувати навіть при надії в подальшому мати синів. Разом з тим, в дії продовжував знаходитись договір від 1485 року з герцогом Баварсько-Ландсгутським, який був названий спадкоємцем Альбрехта у разі відсутності нащадків чоловічої статі. Втім, після народження сина Вільгельма у 1493 році дана обережність виявилася зайвою.[2]

Хоча Сідонія і була обіцяна Людвігові, у Пфальці від 1496 року обговорювалися й інші кандидатури. Як альтернативні наречені, розглядалися французька герцогиня та спадкоємиця герцогств Юліх і Берг. Альбрехт IV рішуче опирався розірванню заручин, оскільки союз з Пфальцом залишався для нього надзвичайно важливим. Ситуація змінилася після 1500 року, коли римський король Максиміліан I запропонував шлюб Сідонії з герцогом Ґелдерна Карлом Еґмонтом. Втім, у 1501 році ці перемовини затягнулися і, зрештою, завершилися нічим.[2]

У 1503 році почалася війна за Ландсгутський спадок, яка зробила батька Сідонії герцогом всієї Баварії.

У березні 1505 року Сідонія померла. Була похована у Фрауенкірхе в Мюнхені.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Ернст I
 
Єлизавета Вісконті
 
Еріх I
 
Єлизавета Брауншвейг-Гьотінгенська
 
Ернст Залізний
 
Кімбурга Мазовецька
 
Дуарте
 
Леонора Арагонська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт III
 
 
 
 
 
Анна Брауншвейг-Ґрубенгабенська
 
 
 
 
 
Фрідріх III
 
 
 
 
 
Леонора Португальська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кунігунда Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сідонія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jirí Louda and Michael MacLagan, Lines of Succession: Heraldry of the Royal Families of Europe, 2nd edition (London, U.K.: Little, Brown and Company, 1999), table 78. Hereinafter cited as Lines of Succession.
  2. а б в г д Katrin Nina Marth: „Dem löblichen Hawss Beirn zu pesserung, aufnemung vnd erweiterung…“. Die dynastische Politik des Hauses Bayern an der Wende vom Spätmittelalter zur Neuzeit. Dissertation, Universität Regensburg 2009, стор. 119–154.

Література[ред. | ред. код]

  • Katrin Nina Marth: „Dem löblichen Hawss Beirn zu pesserung, aufnemung vnd erweiterung…“. Die dynastische Politik des Hauses Bayern an der Wende vom Spätmittelalter zur Neuzeit. Dissertation, Universität Regensburg 2009, стор. 119–154. [1] (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]