Сідур Вадим Абрамович
| Сідур Вадим Абрамович | |
|---|---|
_Treblinka_2.jpg) | |
| Народився |
28 червня 1924[1][2][…] Катеринослав, УСРР |
| Помер |
26 червня 1986[1][2][3] (61 рік) Москва, Росія |
| Поховання | Передєлкінський цвинтарd |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | поет, скульптор |
| Alma mater | Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова |
| Знання мов | російська[1] |
| Напрямок | абстракціонізм |
| Жанр | абстракціонізм |
| Нагороди |
  |
Вадим Абрамович Сідур (28 червня 1924, Катеринослав, Українська СРР — 26 червня 1986, Москва, Російська РФСР) — український радянський художник, скульптор, авангардист, поет і прозаїк. Один із класиків скульптури ХХ сторіччя.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в родині Абрама Яковича Сідура та Зінаїди Іванівни Андрианової. Одним із спогадів дитинства, які найбільше запам'яталися були події пов'язані із Голодомором 1932—1933 років. Зокрема в своєму автобіографічному творі «Пам'ятник сучасному стану»[5] Вадим Сідур згадує про масову смертність від голоду у селах, про випадки трупоїдства та канібалізму, про харчування сурогатами. Також він розповідає про роботу системи Торгзін. Зокрема його мати в цьому магазині у Дніпропетровську обміняла срібну ложку на кілограм борошна. З 1942 по 1944 воював на фронтах радянсько-німецької війни, був важко поранений і демобілізований у званні гвардії старшого лейтенанта. В 1953 закінчив МВХПУ (Строганівське училище), факультет монументальної скульптури. Жив і працював у Москві.
Постійно стикався з офіційним неприйняттям своїх робіт, звинувачувався в формалізмі та пацифізмі. Виконував замовлення на міську декоративну скульптуру і приватні замовлення на надгробки. За життя не міг виставляти свої роботи в СРСР; за кордоном відбулося понад 30 виставок. Скульптури за його моделям встановлені в Німеччині — «Загиблим від насильства» (Кассель), «Волає» (Дюссельдорф), в США — «Голова Ейнштейна» та інші.
Доробок[ред. | ред. код]
Найбільш відомі роботи:
- «Поранений» (1963),
- «Розпач» (1963),
- «Пам'ятник загиблим від насильства» (1965),
- «Бабин Яр» (1966),
- «Треблінка» (1966),
- цикл «Жіночий початок» (1977),
- «Формула скорботи» (1981).
Працював графіком; зокрема, за його ілюстраціями в 1970 вийшли поетичні збірки Юрія Левітанського «Кінематограф» і Юнни Моріц «Лоза». Писав вірші і прозу, що друкувалися в самвидаві і на Заході.
У 1989 році в Москві був створений Музей Вадима Сідура — єдиний московський державний музей, цілком присвячений сучасній скульптурі.
Погром[ред. | ред. код]
14 серпня 2015 в Москві православними радикалами були пошкоджені 4 роботи Сідура, що знаходяться в російському Держфонді і представлені на виставці в Манежі.[6] Вандали пояснили свої дії тим, що виставлені роботи ображали релігійні почуття віруючих.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Sokolov M. N. Sidur, Vadim // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T078549
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Вадим Абрамович Сидур. Памятник современному состоянию: Миф [первая часть]. 2002. imwerden.de (рос.). Процитовано 1 серпня 2022.
- ↑ Полиция проводит проверку после погрома на выставке в Манеже. Радио Свобода. Процитовано 20 вересня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 28 червня
- Народились 1924
- Померли 26 червня
- Померли 1986
- Поховані на Передєлкінському цвинтарі
- Випускники Московської державної художньо-промислової академії імені С. Г. Строганова
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Уродженці Дніпра
- Радянські скульптори
- Російські поети
- Письменники Росії XX сторіччя
- Померли в Москві