Сімейкине (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Сімейкине
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сорокинський район
Рада Сімейкинська селищна рада
Код КОАТУУ: 4421456500
Основні дані
Засноване 1914
Статус з 1938 року
Площа 5,21 км²
Населення 2329 (01.01.2011)[1]
Густота 447 осіб/км²
Поштовий індекс 94474
Телефонний код +380 6435
Географічні координати 48°19′58″ пн. ш. 39°32′32″ сх. д. / 48.33278° пн. ш. 39.54222° сх. д. / 48.33278; 39.54222Координати: 48°19′58″ пн. ш. 39°32′32″ сх. д. / 48.33278° пн. ш. 39.54222° сх. д. / 48.33278; 39.54222
Відстань
Найближча залізнична станція: Сімейкине
До райцентру:
 - залізницею: 52 км
 - автошляхами: 45 км
Селищна влада
Адреса 94473, Луганська обл., Краснодонський р-н, смт Сімейкине, вул. Поштова, 1, тел. 98-3-62, 98-3-61
Карта
Сімейкине. Карта розташування: Україна
Сімейкине
Сімейкине
Сімейкине. Карта розташування: Луганська область
Сімейкине
Сімейкине

Сімейкине — селище міського типу Сорокинського району Луганської області; 4200 меш. (1967), 2653 меш. (2001). Підприємства для обслуговування залізничного транспорту, птахофабрика. Засноване 1910–1914.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°19' пн. ш. 39°32' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 5,21 км².

Селище міського типу розташоване за 21 км від районного центру м. Краснодона. У межах селища знаходиться однойменна залізнична станція.

Історія[ред. | ред. код]

Селище будувалось у 19101914 роках одночасно із залізничною лінією Родакове—Лиха та залізничною станцією Сімейкине.

В 1917 році селище входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань селище надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1930-х роках побудовано паровозне і вагонне депо.

У 1932 році організовано радгосп «Сімейкинський».

В 19321933 селяни пережили сталінський геноцид.

В німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 298 мешканців селища, із них 120 загинули, 128 були нагороджені радянськими орденами та медалями.

Під час німецької окупації в селищі діяли члени краснодонської підпільної організації «Молода гвардія»: П. Ф. Палагута, В. І. Ткачов, М. І. Миронов. За завданням штабу «Молодої гвардії» вони проводили антинімецьку агітацію, брали участь у бойових операціях. У середині січня 1943 року були арештовані та розстріляні гітлерівцями.

В післявоєнний період у Сімейкиному радянською владою було встановлено пам'ятник радянським воякам Червоної Армії. У 1974 році встановлено меморіальні плити, з прізвищами земляків, які загинули в роки війни.

У радянські часи в селищі знаходилась центральна садиба Сімейкинської птахофабрики.

З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селищі є загальноосвітня школа I–III ступенів, амбулаторія, ясла-садок, клуб, бібліотека, відділення поштового зв'язку, Братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців. Діє Свято-Пантелеймоновський храм.

Функціонують вагонне депо Сімейкине Донецької залізниці, яке займається ремонтом вагонів, та ПрАТ «Сімейкинське», яке спеціалізується на розведені птиці, вирощуванні зернових та технічних культур.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення смт становило 2653 особи, з них 11,5% зазначили рідною мову українську, 88,24% — російську, а 0,26% — іншу[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, які загинули у роки Другої світової війни (вул. Поштова).

Персоналії[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 187–188)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]