Лисе (Луганський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лисе
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Луганський район
Громада Молодогвардійська міська громада
Основні дані
Засноване 1956
Населення 458
Площа 1,948 км²
Густота населення 235,11 осіб/км²
Поштовий індекс 94458
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°28′30″ пн. ш. 39°35′21″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
163 м
Місцева влада
Карта
Лисе. Карта розташування: Україна
Лисе
Лисе
Лисе. Карта розташування: Луганська область
Лисе
Лисе
Мапа
Мапа

Ли́се (до 1956 року — хутір Лисий) — село в Україні, у Молодогвардійській міській громаді Луганського району Луганської області. Населення становить 458 осіб. З 2014 року є окупованим.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°28' пн. ш. 39°35' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,948 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 8 км від смт Новосвітлівка. Найближча залізнична станція — Братки, за 2 км.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване як хутір Лисий переселенцями з Конотопа, Чернігівської та Полтавської губерній, Таврії наприкінці XIX століття (приблизно у 1870 році).

У 19331935 роках біля сільського ставка збудовано черепичний завод. Чисельність населення почала збільшуватися.

У період масової колективізації сільського господарства було створено колгосп імені Шевченка. Увесь інвентар та домашню худобу селяни були змушені здати до колгоспу.

6 лютого 1943 року за село Лисе точилися жорстокі бої, які тривали 7 днів та забрали життя 903 радянських воїнів. Поселення було визволено 13 лютого 1943 року.

У 1965 році неподалік братської могили збудовано початкову школу, у якій також містилися сільський клуб, ФП та бібліотека.

2008 року біля села було створено полігон твердих побутових відходів ЧП Міхайліченко.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 458 осіб, з них 62,01% зазначили рідною мову українську, 37,99% — російську[1].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Братська могила радянських воїнів (вул. Садова). В братській могилі поховані 928 воїнів. Відомі прізвища 180 з них: це воїни 2-ї та 4-ї гвардійських танкових бригад, 4-ї мотострілецької бригади, 2-го гвардійського танкового корпусу, які брали участь у звільненні села.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 186–187, матеріали Л. І. Забейворота, І. І. Шевченко, Т. М. Соловйова).

Посилання[ред. | ред. код]