Сіпко Микола Платонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Платонович Сіпко
Сіпко.jpeg
Народження 7 травня 1891(1891-05-07)
м. Борзна, Чернігівська область
Смерть 6 вересня 1963(1963-09-06) (72 роки)
м. Маракайбо,
Венесуела Венесуела
Країна Flag of the Ukranian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання полковник
Командування командир 17-го гарматного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.
Війни / битви Українсько-більшовицька війна

Микола Платонович Сіпко (7 травня 1891, м. Борзна, Чернігівська область — 6 вересня 1963, м. Маракайбо, Венесуела) — полковник Армії УНР.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з козацької родини м. Борзна Чернігівської губернії. Закінчив Чернігівське реальне училище (1909), Михайлівське артилерійське училище (1912), вийшов підпоручиком до 21-ї артилерійської бригади (Владикавказ), у складі якої брав участь у поході до Персії та Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — капітан.

З серпня 1918 — командир 2-ї батареї Сердюцького гарматного полку Гетьмана П. Скоропадського. За Гетьманату Павла Скоропадського був підвищений до звання військового старшини.

З грудня 1918 — командир 9-ї батареї Гарматної бригади Січових стрільців військ Директорії, створеної з колишніх сердюків. З січня 1919 р. — командир 10-ї батареї Січових стрільців Дієвої армії УНР.

З початку квітня 1919 — командир 51-го гарматного полку в Північній групі Дієвої армії УНР. З 2 червня 1919 — булавний старшина для доручень інспектора артилерії Волинської групи Дієвої армії УНР.

У грудні 1919 інтернований польською владою. З березня 1920 — командир батареї 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 15 листопада 1920 — командир 17-го гарматного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.

З 1923 — на еміграції у Чехо-Словаччині. Закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (1929), працював інженером-гідротехніком у Празі. У 1938 вступив до Союзу Гетьманців-Державників (СГД). З березня 1944 був керівником СГД у Чехословаччині.

27 травня 1945 заарештований відділом СМЕРШ 53-ї радянської армії. 4 серпня 1945 вивезений до Києва, де переданий у розпорядження НКВС. Звинувачувався в участі у керівництві СГД. 21 лютого 1946 засуджений до 10 років виправно-трудових робіт. Термін відбував у таборі ДубровЛАГ (Мордовія).

У 1957 як чехословацький громадянин виїхав до Праги, звідти емігрував до своєї родини в Аргентині.

Похований у м. Маракайбо, Венесуела.

Джерела[ред.ред. код]

  • ДАСБУ. — Ф. 6. — Спр. 69550-фп. — Т. 1–3, архівно-слідча справа Росіневича М. О., Сіпка М. П. та інших.
  • ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 104.
  • Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965.
  • Золоті Ворота. Історія Січових стрільців. — Київ, 1992.
  • Чорний. До «Бої Сірих за Коростень» ген-хор. А. Пузицького в 2-му збірнику «За Державність» // За Державність. — Каліш, 1932. — № 3, виправлення.
  • Прохода В. Записки непокірливого. — Новий Ульм, 1972. — Кн. 2. — С. 324, 354.
  • Самутин П. Командний складі VI-oi Січової стрілецької дивізії 1920 р. // Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк, 1973. — Ч. 3. — С. 80.
  • Некролог // Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1964. — № 2. — С. 61.