ТГ-02

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ТГ-02
Названо на честь боби тонкаd, Буря[d], Х-22, S5.4d і 9К72 «Ельбрус»

ТГ-02 (за ГОСТ 17147-80 або ВТУ № ЕУ-66-54 МХП, скорочення від «Паливо ГІПХ-02», також несекретна назва — «продукт Самін», також Tonka, Tonka-250) — пальне, що є сумішшю технічних ізомерних ксилідинів та технічного тріетиламіну 1:1 (за масою). Є легкорухливою маслянистою рідиною від жовтого до темно-коричневого кольору з характерним для жирних амінів запахом. За своїми токсикологічними характеристиками належить до третього класу небезпеки (ГДК становить 3 мг/м³).

Застосовують як компонент ракетного палива для рідинних ракетних двигунів (ракета Х-22 та інші), у парі з окислювачами на основі азотної кислоти, при контакті з якими самозаймається (тобто, вони утворюють гіперголічну пару).

Склад пального ТГ-02 розроблений ще в Німеччині в роки Другої світової війни та мав німецьку назву — «Тонка-250». Використовувався у низці крилатих, зенітних та балістичних ракет, а також на ракетах-носіях. Також розробили суміші «Тонка-500» (35 % октану, 20 % бензолу, у тому числі ксилол, 12 % ксилідина[en], 10 % аніліну, 10 % метил-вінілового ефіру[en], 8 % етиламіна, 5 % метиламіну) і R-Stoff (остання часто ототожнюється з пальним «Тонка-250», хоча містить інше співвідношення компонентів — 43 % триетиламіну та 57 % ксилідинів (вагове)).[1]

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

  • Щільність при 20°C: 0,835—0,855 г/см³
  • Температура самозаймання: 380 °C
  • Температура спалаху в закритому тиглі: −10 °C
  • Температурні межі займання палива з повітрям:
    • нижня: −10 °C
    • верхня: 24 °C
  • Концентраційні межі займання парів пального з повітрям:
  • Масові частки:
    • триетиламіну (з діетиламіном): 50—52 %
    • ізомерних ксилідинів: 48—50 %
    • води: 0,20 %
    • механічних домішок: 0,003 %

Гранично допустимі концентрації[ред. | ред. код]

  • ГДК триетиламіну:
    • у повітрі робочої зони: 10 мг/м3
    • у повітрі населених місць: 0,14 мг/м 3 (максимально-разова та середньодобова)
  • ГДК ксилідину:
    • у повітрі робочої зони: 3 мг/м3
    • у повітрі населених місць: 0,002 мг/м3 (середньодобова)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Schmidt, E. W. & Wucherer, E. J.: Hydrazine(s) vs. Nontoxic Propellants -- Where Do We Stand Now?. Архів оригіналу за 16 грудня 2015. Процитовано 5 січня 2012.

Література[ред. | ред. код]

  • ГОСТ 17147-80. Пальне ТГ-02. Технічні умови
  • Clark, John D. Ignition! An Informal History of Liquid Rocket Propellants. — New Jersey : Rutgers University Press, 1972. — 214 p. — ISBN 0-8135-0725-1.