Ізомерія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ізомері́я (рос. изомерия, англ. isomerism, нім. Isomerie f) — існування сполук, однакових за хімічним складом, але різних за будовою і властивостями. Такі сполуки називають ізомерами. Є структурна (конституційна), просторова (конформаційна) та оптична (конфігураційна) ізомерія. Ізомерія — одна з причин різноманітності та численності органічних сполук.

Залежно від характеру відмінностей у будові ізомерів розрізняють структурну ізомерію та стереоізомерію.

Види ізомерії[ред.ред. код]

Ізомерія вуглеводного ланцюга (вуглецевого скелета)[ред.ред. код]

Ізомерія вуглецевого скелета, обумовлена ​​різним порядком зв'язку атомів вуглецю. Найпростіший приклад — бутан СН3-СН2-СН2-СН3 і ізобутан (СН3) 3СН. Інші приклади: антрацен і фенантрен (формули I і II, відповідно), циклобутан і метилциклопропан (III і IV).

Валентна ізомерія[ред.ред. код]

Ізомери бензену

Валентна — особливий вид структурної ізомерії, при якій ізомери можна перевести один в одного лише за рахунок перерозподілу зв'язків. Наприклад, валентними ізомерами бензолу (V) є біцикло [2.2.0] гекса-2 ,5-дієн (VI, «бензол Дьюара»), призман (VII, «бензол Ладенбурга»), бензвален (VIII).

Ізомерія функціональної групи (міжкласові ізомерії)[ред.ред. код]

Розрізняється характером функціональної групи; наприклад, етанол (CH3-CH2-OH) і диметиловий ефір (CH3-O-CH3).

Ізомерія положення[ред.ред. код]

Тип структурної ізомерії, який характеризується розходженням положення однакових функціональних груп або кратних зв'язків при однаковому вуглецевому кістяку. Приклад: 2-хлорбутанова кислота і 4-хлорбутанова кислота.

Метамерія[ред.ред. код]

Тип структурної ізомерії, для якого характерно різне становище гетероатома в вуглецевого ланцюга. Метамерія відома в рядах аліфатичних простих ефірів, складних ефірів, сульфідів і амінів. Приклад: CH3CH2OCH2CH3 — діетиловий ефір і CH3OCH2CH2CH3 — метилпропіловий ефір

Геометрична ізомерія[ред.ред. код]

  • 1. Тип діастереоізомерії, що полягає в різному просторовому спрямуванні зв'язків у молекулах, зокрема біля кратних зв'язків або малих циклів, навколо яких неможливе вільне обертання, і веде до виникнення цис- і транс-ізомерів.
  • 2. Для комплексних сполук цис-, транс-ізомерія полягає в розташуванні поруч чи навпроти двох однакових лігандів біля центрального йона (в плоских квадратичнихі октаедричних комплексах). Термін за IUPAC виходить з ужитку, а рекомендується цис-транс ізомерія.

Гідратна ізомерія[ред.ред. код]

Ізомерія комплексних сполук, зумовлена різним розміщенням елементів води у внутрішній координаційній сфері або поза нею, напр., CrCl3⋅6H2O та[Cr(H2O)4Cl2]Cl⋅2H2O.

Ізомерія зв'язування[ред.ред. код]

У хімії комплексних сполук та солей — структурна ізомерія, що виникає, як результат координації одного або більше лігандів з йоном металу більше, ніж одним способом. Пр., у [SCN]- як атом S, так і N можуть виступати потенційним донорним центром: [S=C=N]-.

Ізомерія ін-аут[ред.ред. код]

Ізомерія, характерна для біциклічних систем, які мають достатньо довгі містки, так що екзоциклічні зв'язки біля голови містка чи вільні електронні пари можуть бути спрямованими як всередину, так і назовні структури.

Йонізаційна ізомерія[ред.ред. код]

У неорганічній хімії — ізомерія, що є наслідком обміну йонними лігандами між першою координаційною сферою та тими, які знаходяться поза цією координаційною сферою, напр., йонними ізомерами є [Co(NH3)5Br][SO4] та[Co(NH3)5(SO4)]Br.

Скелетна iзомерiя[ред.ред. код]

Iзомерiя, яка зумовлена рiзним порядком сполучення атомiв у ланцюзі або циклi молекул, пр., СH3–O–CH3(етер) i CH3–CH2–OH (спирт), R–O–C≡N (ціанат) i O=C=N–R (ізоціанат).

Структурна ізомерія[ред.ред. код]

Ізомерія між структурами, що описуються не однаковими лінійними формулами. Напр., CH3OCH3 та CH3CH2OH.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

CHEM: Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.