Таганрозьке повстання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таганрозьке повстання
Бої за Донбас (січень - травень 1919)
Дата: 15-18 лютого 1919[1] - березень 1919
Місце: Таганрізький округ
Результат: Придушення повстання і відступ повстанців в Маріупольський повіт.
Сторони
BlackFlag.svg Вільна територія
Darker green and Black flag.svg Таганрозькі повстанці
Flag of Russia.svg Південь Росії (держава)
Командувачі
BlackFlag.svg Куриленко Василь Васильович
Darker green and Black flag.svg Морозов Матвій (командир Хомутовського загону)
Військові формування
BlackFlag.svg Донський дивізіон РПАУ Flag of Kuban People's Republic.svg 2-й Кубанський Лабінський полк
Flag of Poland.svg 5-й Польський ескадрон 2-го кінного полку

Таганрозьке повстання також Лютневе повстання в Таганрозькій окрузі - повстання селян Таганрозького округу проти частин Добровольчої армії в лютому 1919 року.

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія[ред. | ред. код]

Добровольча дивізія Май-Маєвського зайняла Таганрозький округ в грудні 1918 року, більшість населення округу 71% були українцями інші були російськими робітниками і перші і другі були вороже налаштовані по відношенню до нової влади. У січні 1919 року в розташування Май-Маєвського в Донбас прибула ще одна добровольча дивізія. Накопичення військ в окрузі призвело до наростання невдоволення місцевого селянства.[2]

Повстання[ред. | ред. код]

У лютому 1919 року в момент оголошення мобілізації в Добровольчу армію в окрузі спалахнуло відкрите повстання. В цей же час із заходу на допомогу повсталим прийшли окремі загони махновців і частин РПАУ. Про це було повідомлено в Телеграма Май-Маєвському:

"Телеграма. Генералу Май-Маєвському, ст. Кринична. Копія. Наштаглав - Катеринодар. 18 лютого 1919 р За повідомленням станичного отамана ст. Ново-Миколаївської, Таганрозького округу, в оточуючих станицю волостях відбулося повстання. Командарм просить розпорядження про посилку в зазначений район відповідної команди для придушення повстання і про наступному повідомленні. №1070. Наштарм Кельчевский. "

20 лютого 1919 року окружний отаман Жученко, повідомляв що повстання поширилося воно вже охопило 13 волостей, у повсталих були кулемети.[3]В цей же день генерал Май-Маєвський повідомив що на усмереніе Воставшая хліборобів він посилає 2-й Кубанський Лабінський полк.

25 лютого окружний отаман Жученко повідомляв в Ростов:

"Загін, який був надісланий з гарнізону станиці Кутейниково, зєднались з польським ескадроном. Сполученим загоном 23 лютого з боєм взята село Кузнецово-Михайлівка. Противник біг на Александрово ... За повідомленням від 23 лютого начальник пішого загону, відряджений з Амвросіївки, пройшов до селища Греково -Тімофіївка, де отримав відомості що в селі Федорівці сконцентровано великі сили до 2-х тисяч бунтівників.За повідомленням Лабінського полку прибув вчора в селище Покровське при станції Нікліновка, 25 з боєм зайнята Миколаївка ...

Зіткнення з повстанцями тривали до кінця лютого поки останні загін не покинули округ і не приєдналися до махновців які тримали фронт в Маріупольському повіті.[4]

Основні події[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Макаренко П. Л. "Трагедия казачества", (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2, (Декабрь 1918 - июнь 1919). Отдельный оттиск из номеров 137-155 журнала "Вольное казачество - Вільне козацтво". Прага 1934.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Макаренко П. Л. "Трагедия казачества", (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2. Стр 189
  2. Макаренко П. Л. "Трагедия казачества", (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2. Стр 171
  3. Макаренко П. Л. "Трагедия казачества", (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2. Стр 171
  4. Макаренко П. Л. "Трагедия казачества", (Очерк на тему: Казачество и Россия). Часть 2. Стр 172