Такса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Такса (Даксхунд) нім. Dachshund right-center
20080821 Федя на природі.JPG
Походження Німеччина
Характеристики
Висота Стандартний: від 35 см
Мініатюрний: 30—35 см
Кролячий: до 30 см
Вага Стандартний: 7-11 кг
Мініатюрний: 3-4 кг
Кролячий: 2,5-3 кг
Класифікація МКФ:
FCI 148
Стандарти породи
FCI [4 стандарт]
Пес свійський (Canis familiaris)
Цуценята довгошерстої такси

Такса[1] або Даксхунд (нім. Dachshund — «борсучий собака»)  — порода мисливських норних собак, вирізняється короткими лапами і довгим тулубом.

Походження[ред.ред. код]

Такси походить від гончих, проте нині, в європейському стандарті породи FCI (Міжнародної кінологічної федерації) такс виділено в самостійну, окрему від гончих, IV групу. Втім, британці продовжують зараховувати такс до гончаків.

Коли саме виникла порода, невідомо. Можливо, ще в Давньому Єгипті існували собаки, подібні до такс, на що вказують зображення XXVIII-XXIII ст. до н. е. коротконогих мисливських псів. У давньогрецьких істориків, — зокрема, Ксенофонта та Аріана, — також фігурують описи коротконогих гончаків.

Цілеспрямованим розведенням такс, подібних до сучасних, почали займатися у Великій Британії та Німеччині з середини XIX століття. Зокрема, в Німеччині, піонером селекції такс став у 1860 р. Вільгельм фон Даакс. Перший стандарт породи було прийнято в Німеччині у 1879 році, а в 1888 засновано Німецький Текель-клуб (Teckel — народна назва такси в Німеччині).

Опис породи[ред.ред. код]

Стандарти породи в усіх країнах приблизно однакові і мають незначні розрізнення стосовно забарвлення та вагових нормативів. В Європі прийнято стандарт FCI, Велика Британія та США мають свої нормативи.

Згідно зі стандартом породи, такса — приземкувата, розтягнута, але з компактним тулубом собака, з міцним кістяком та рельєфною, «сухою» мускулатурою.

Ноги короткі, причому передні зазвичай масивніші й більш розвинуті, ніж задні (особливо у псів), що пов'язано з призначенням такси для роботи в норі. Між пальцями є перетинки. Груди широкі, м'язисті. Лінія спини пряма, випуклий поперек, вигнутий дугою хребет або запала спина вважаються недоліками.

Морда видовжена, з сухою, тонкою носовою кісткою, з якомога менш вираженим стопом (перехід від лоба до спинки носа). Спинка носа має бути прямою, злегка вигнутою, горбинка вважається ознакою аристократизму, чистоти породи. Вуха великі, широкі, овальної форми, передній край вуха має бути прилеглим до вилиці; коли собака нашорошений, зовнішня площина вух має стояти перпендикулярно до морди. Зуби великі, зубна система дуже розвинута, з огляду на невеликий розмір собаки.

Рухи такси мають бути граційними та вправними, незважаючи на її приземкуватість, собака не має справляти враження вайлуватої тварини. У такс добре виражений статевий диморфізм (суки фізіологічно та психологічно відрізняються від псів — зазвичай менші, з тоншим кістяком тощо). Характер дружній, життєрадісний. Темперамент активний, але врівноважений; злість вважається пороком. Власники такс відзначають дві характерні риси цих собак: впертість у поєднанні з кмітливістю. Такси розуміють до 500 слів.

Різновиди[ред.ред. код]

Європейські стандарти поділяють такс за розміром на

  • стандартних (6,6-9 кг, об'єм грудної клітки — від 35 см)
  • карликових (до 4 кг, грудна клітка не більше 35 см)
  • кролячих (до 3,5 кг, грудна клітка — до 30 см).

Класифікація, прийнята в США та Великій Британії, поділяє такс лише на два типи:

  • стандартні (9-12 кг за британським стандартом, 7,2-14 кг за американським стандартом)
  • мініатюрні (4-5 кг).

Мініатюрних (карликових і кролячих) такс було виведено завдяки вливанню крові той пінчерів. Вважається, що з цим походженням пов'язано поширений у мініатюрних такс недолік — булькаті очі.

Короткошерстна або гладкошерстна такса
Довгошерстна такса
Жорсткошерстна такса

Класифікація[ред.ред. код]

Стандартного разміру[ред.ред. код]

  • гладкошерстні
  • довгошерстні
  • жорсткошерстні

Карликові[ред.ред. код]

  • гладкошерстні
  • довгошерстні
  • жорсткошерстні

Кролячі[ред.ред. код]

  • гладкошерстні
  • довгошерстні
  • жорсткошерстні

Забарвлення[ред.ред. код]

  • однокольорові (рудий колір з варіаціями від світло-пісочного до темного дерева, а також муар),
  • двокольорові (чорний з рудими або кремовими підпалами, колір кави з підпалами, блакитний, ізабелла, кабанячий — суміш волос різного кольору тощо)
  • плямисті (мармурові). Чорний колір без підпалів вважається дискваліфікуючою ознакою.

Полювання[ред.ред. код]

Назва породи («борсучий собака») свідчить, що таксу було виведено в першу чергу для полювання на борсука і лисицю. Таксу запускають у нору, де переховується звір — завданням собаки є знайти звіра, загнати його в глухий кут і повідомити людину про його місцезнаходження. Для того, щоб її гавкіт було чути під землею, такса має гучний та низький голос. Коли мисливці за цим гавкотом визначали місцезнаходження звіра, то розкривали нору. Для того, щоб підготувати собаку для полювання, або просто для збереження його мисливських якостей для прийдешніх поколінь, пса водять на притравлювання у штучних норах.

Собака-компаньйон[ред.ред. код]

Протягом десятиліть такси залишаються серед десяти найпопулярніших порід. Це зумовлено багатьма чинниками. Не останню роль відіграє невеликий розмір такси. Порівняно з іншими мисливськими собаками, у такс майже відсутній характерний собачий запах, що робить їх дуже зручними для утримання в кімнаті. Крім того, розмаїття забарвлень, розмірів та типів шерсті створює можливість додаткового вибору всередині породи.

Такса має міцне здоров'я, не схильна до алергій і хвороб шлунково-кишкового тракту, проте має слабке місце — видовжений хребет, потенційно вразливий до травм. Крім того, такси надзвичайно люблять поїсти і тому схильні до ожиріння.

Такса вважається однією з найрозумніших собак[Джерело?], але її інтелект специфічного ґатунку. Полюючи в норі, сам на сам із лисицею або борсуком, такса має бути незалежною від людини та бути спроможною самостійно приймати рішення. Часто тому такси часто дозволяють собі самоправство та неслухняність у побуті. Аби ефективно видресирувати собаку, потрібно зважати на те, що такса — не автомат з виконання команд, а автономний індивід зі своїм поглядом на те, що є доцільним.

Втім, через те, що такс зараз розводять здебільшого як декоративних собак, їхній характер протягом поколінь починає змінюватися в бік більшої залежності від господаря, поступливості, послаблення мисливського інстинкту.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Муромцева М. А. Таксы. История. Экстерьер. Стандарты. Испытания. М.: ООО «Аквариум-Принт», 2007. — 624 с.
  • Такса/Сост. Л. А. Малышев, И. А. Фролова. М.: Колос,1993. — 127 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дрессировка таксы. kinolog-centr.kiev.ua. 


Маленькі породи собак

Бівер-йоркшир тер'єр ·  Вест хайленд вайт тер'єр ·  Італійський вольпіно ·  Йоркшир тер'єр ·  Китайський чубатий собака ·  Лхаса апсо ·  Мальтез ·  Паґ (мопс) ·  Пекінез ·  Даксхунд ·  Той тер'єр ·  Чивава ·  Ші тсу