Мопс (порода собак)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мопс right-center
Mops 2013-07-01 14-49.jpg
Походження Стародавній Китай[1]
Характеристики
Висота 26—32 см
Вага 6—8 кг [1]
Класифікація МКФ:
FCI 253
Стандарти породи
FCI [9 стандарт]
Пес свійський (Canis familiaris)



Мопс — порода декоративних собак, виведена в Китаї.

Про породу[ред.ред. код]

Мопс — маленька декоративна собака, яку здавна тримала знать. Собака з живим, веселим і при цьому урівноваженим характером, благородна і віддана господарю. Недоліками мопсів, що зустрічаються вкрай рідко — є агресивність, боязкість, нервовість. Мопси живуть 13-15 років.[2]

Історія породи[ред.ред. код]

Мопс — стародавня китайська порода. У ранніх китайських рукописах згадуються «квадратні, низькі собаки з короткою мордою». У Китаї існували собаки «Ха Па» і «Ло Цзе». Ці два різновиди були дуже схожі і розрізнялися тільки за довжиною шерсті. «Ха Па» були довгошерстими. Ймовірно, предками мопсів були «Ло Цзе», які були схожі на пекінесів, але мали коротку шерсть. Мопси були собаками знаті і утримувались в багатих будинках. У ті часи у мопсів ще не було настільки глибоких зморшок, але проявлявся чіткий малюнок складок на лобі, що нагадував ієрогліфи. Саме тому зморшки на лобі мопса називали імператорським знаком. Мопси потрапили до Франції з турецьким флотом в 1553 році. Пізніше ця порода стала улюбленою і в Нідерландах, де її колір був аналогічним з кольором правлячого дому Оранських. Коли Вільгельм III Оранський став англійським королем, він і його дружина Марія II привезли в 1689 році мопсів з Нідерландів. Ця порода була дуже популярна близько двох століть. Але поступово мопсів ставало менше. У 1864 році для англійської королеви Вікторії, яка забажала мати у себе цю породу, насилу розшукали одного собаку. Через 20 років був створений перший клуб любителів мопсів і завдяки йому порода почала поліпшуватися та набувати тих стандартів, які донині поціновуються в цих собаках.[2]

ЗАСТОСУВАННЯ Декоративний собака, собака-компаньйон.

Опис породи[ред.ред. код]

Мопс — собака квадратного формату, компактна і пропорційна. Мопсові підходить девіз multum in parvo. Стандарти межі XX-XXI століть мали на увазі вага породи 6-8 кг. У стандарті не обумовлює висота в холці, але на практиці оптимальна висота сук повинна бути бути в діапазоні 25-30,5 см, псів - 30,5-33 см. Стандарти породи другої половини XIX століття наказували висоту в холці 30,5 см, вага - 7 кг [1]

Голова велика, кругла, але не «яблукоподібна», без виїмок на черепі. Морда коротка, тупа, квадратна, не кирпата. Явно позначені зморшки. Правильна голова мопса повинна вписуватися в квадрат. Мочка носа знаходиться на середній лінії, що проходить через середину очей і розділяє лицьову частину голови на дві майже рівні частини - лобова частина і морда. При погляді спереду череп повинен бути майже плоским між вухами; куполоподібний (опуклий) або «яблукоподібний» череп - серйозний недолік. При погляді збоку лоб мопса не повинен виступати вперед на зразок чола японського хіна. Морда повинна бути короткою, плоскою і широкою, практично рівною ширині чола. Провали під очима свідчать про погану наповненості морди. Візуально це робить морду довшою, і типовий вид голови мопса як єдиного цілого пропадає. Створюється враження, що голова собаки складається з двох частин, так як провали під очима різко відмежовують морду від лицьової частини черепа. Нижня щелепа повинна бути широкою, а підборіддя досить вираженим. В іншому випадку вся морда буде виглядати недостатньо розвиненою і звуженою.

Перенісся у мопса повинна бути злегка виражена, оскільки повна її відсутність веде до проблем з диханням і, як наслідок, до серцевої недостатності, аритмії і непритомності при сильних заворушеннях і фізичних навантаженнях. Перенісся бажана абсолютно пряма, вона не повинна бути ввігнута, інакше виникає так звана «кирпатість», більш характерна для японських хінів, гріффонов або французьких бульдогів. У мопсів, на відміну від цих порід, носові ходи укорочені, а не викривлені. Ще більшим недоліком, ніж кирпата мочка носа, є морда, опущена вниз. При опущеною морді вираз «обличчя» у мопса стає скорботним і плаксивою. Що стосується зморшок, то бажано, щоб вони утворювали красивий, по можливості симетричний малюнок, але при цьому не повинно створюватися враження вогкої та звисаючої шкіри під очима і у губ, на зразок голови англійського бульдога або шарпея. Брилі не повинні відвисати. Форма складки над носом не має значення, однак більшість експертів вважають за краще суцільну, а не переривчасту, вважаючи, що при цьому голова мопса виглядає більш породно. Складка повинна гармоніювати з усією лицьовою частиною, тобто не бути надмірно товстою, важкої і нависає над переніссям, що обтяжать голову в цілому, і не бути надто тонкою, що внесе дисгармонію в масивну голову з великими очима і широкою, наповненою мордою. Мочка носа повинна бути тільки чорної; освітлена - великий недолік. Ніздрі великі і добре відкриті. Очі великі, круглі, виступаючі, темні.

Великі очі мопса повинні бути посаджені досить широко, на одній лінії з носом. Близько посаджені очі надають мопсові нетиповий, дурнуватий вигляд. Характерне для мопса вираз пильності і пустощів буде втрачено. На щастя, подібний недолік зустрічається нечасто. Светлозабарвлені очі - серйозний недолік, також як і маленькі очі або очі, у яких сильно видно білки. До недоліків відносяться також розкосі, мигдалеподібні очі і очі занадто витрішкуваті. Прикус - невеликий перекус. Перекошений (кривої) рот, що видніються зуби і висовує язик вкрай небажані. Передні зуби (різці) широкої нижньої щелепи завжди на прямій лінії. Вуха тонкі, маленькі, м'які, високо посаджені, щільно прилягають до голови. Два різновиди - «розочки» - маленькі вуха, складені над головою, відведені, назад так, що відкрита внутрішня частина. «Ґудзики» - вуха, закладені вперед, краями щільно притиснуті до черепа, закривають внутрішні отвори. Бажано подавати останні.

Шия злегка вигнута, сильна і товста. Шия повинна бути достатньої довжини, з добре вираженим загривком, щоб забезпечити плавний перехід шиї в холку і горду поставу. Вона не повинна бути занадто короткою (як у бульдога), так як в цьому випадку голова візуально посаджена в плечі. Шия надто довга надає мопсові незграбний вигляд.

Тулуб короткий, компактний, кремезний з добре розвиненою мускулатурою. Довжина тулуба приблизно дорівнює висоті в загривку (квадратний формат). Груди широкі, з добре вигнутими ребрами. Хвіст недовгий, високо посаджений, згорнутий в колечко і притиснутий до тулуба. Подвійне кільце - гідність. Кінцівки прямі, закороткі, міцні.

Шерсть коротка, тонка, гладка, щільно прилегла, на дотик м'яка і ніжна. Забарвлення жовтувато-палевий, сріблястий або чорний. Світлі забарвлення супроводжуються чорною маскою (затемнення на морді і вухах, на лобі у вигляді ромба, темні бородавки) і, можливо, темною смугою (ремінь) на хребті від потиличного бугра до основи хвоста.

Утримання і догляд[ред.ред. код]

У мопсів існує специфічне захворювання очей, яке носить назву «хронічна ерозія рогівки». Спочатку на рогівці ока виникає майже непомітний дефект і помутніння, які супроводжуються сльозотечею і блефароспазмом (спазм повік). Через кілька місяців навколо цього дефекту починають проростати кровоносні судини. Для лікування хронічної ерозії рогівки використовують препарати йоду, антибіотики і вітамін А. Крім мопсів, до цього захворювання схильні боксери, французькі бульдоги і пекінеси. Крім того, мопс, як і всі «кирпаті» собаки, голосно хропить уві сні. Також за годуванням мопсів слід уважно стежити, інакше він піддасться сильному ожирінню і це позначиться на тривалості його життя. Дихальний апарат мопса залишає бажати кращого, тому потрібно стежити, щоб собака не перевтомлювалася від біганини, щоб не перебувала в задушливому приміщенні і не перегрівалася в спеку[3] Як собака зі щільною і розвиненою кістковою і м'язовою системою мопс вкрай чутливий до нестачі рухів та наявності кальцію в раціоні, а також до правильного співвідношення в ньому кальцію і фосфору. Недолік рухів призводить до порушення кровообігу через велику м'язову масу, атрофія якої призведе до швидкої загибелі собаки. Недолік кальцію і неправильне співвідношення кальцію і фосфору в раціоні призводить до порушень нервової системи та психіки, втрат свідомості, а також до цілого комплексу порушень здоров'я тварини. Безліч міфів про спадкові захворювання мопсів походять від їх неправильного годування та утримання. Мопс потребує грамотних та відповідальних власників. Ця собака відноситься до порід, дорогих в утриманні, які вимагають підвищеної уваги. Так само у мопсів може зіпрівати складка над носом. Її треба обробляти перекисом водню 1-2 рази на день. Після обробки посипати присипкою.

У КІНЕМАТОГРАФІ[ред.ред. код]

МОПСИ В МИСТЕТЦТВІ[ред.ред. код]

Мопси двічі були удостоєні честі опинитися на обкладинці популярного і відомого у всьому світі тижневика The New Yorker

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Ширли Т. Мопс = The New Pug. — Москва: Центрполиграф, 2003. — 326 p. — (Рекомендации лучших специалистов). — 5000 экз. — ISBN 5-9524-0186-4
  2. а б Ковалдо Л. А., Сенашенко Е. В. «Мопс. Стандарт. Выращивание. Уход. Профилактика заболеваний. Выставки.» — М.: ООО «Аквариум-Принт», 2005