Талава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Tālava
Князівство Талава
до 1180 – 1224
Талави: історичні кордони на карті
Талави: історичні кордони на карті
Талава та її територіальні зміни в 12-13 століттях.
Столиця Беверіна
Мови Давня латгальська
Релігії Латгальське язичництво, Православ'я
Форма правління Князівство
Старійшина Талівалдіс
Історія
 - Засновано до 1180
 - Ліквідовано 1224
Наступник
Ризьке архієпископство
Орден мечоносців

Талава (латг. Tuolova, латис. Tālava., латв. терра Lettorum Tholowa) — одне з перших феодальних князівств на місці сучасної Латвії. Талава згадується[1] як Земля латів. Центром Талави були замки Тріката та Беверіна.

Талава згадується з 1207 р. До цього ці землі називалися Очела.

Після завоювання Ерсіки німцями, єпископ Альберт вирішив завоювати Талаву. Спочатку Альберт навмисно розпалював ворожнечу між талавами і естами[2] Після підкорення Ерсіке сини талавського правителя Талівалда добровільно підкорилися єпископу: так само, як і Вісвалд з Ерсіке, вони віддали свої землі католицькій церкві, отримавши їх назад вже у вигляді єпископських ленів і прийнявши католицтво. Однак частина жителів Талави ще зберегла православ'я. Тільки в 1224 році Талава остаточно перейшла до рук німців і була розділена між єпископом і орденом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хроніки Генріха Латвійського
  2. Просування німецьких феодалів на Схід. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 11 серпня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]