Танагра-сикіт білокрила
| Танагра-сикіт білокрила | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lanio versicolor (D'Orbigny & Lafresnaye, 1837) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tachyphonus versicolor | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тана́гра-си́кіт білокрила[2] (Lanio versicolor) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Амазонії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 16 см. У самців голова чорнувата, лоб і горло оливкові, спина і надхвістя поцятковані охристими плямами. Крила чорні, на крилах контрасті білі плями. Нижня частина тіла охристо-жовта. Самиці мають більш рівномірне забарвлення, верхня частина тіла у них переважно охристо-коричнева, нижня частина тіла охристо-жовта, середина живота більш жовтувата. Дзьоб великий, на кінці гачкуватий, схожий на дзьоб сорокопуда[3].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[4]
- L. v. versicolor (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) — схід Перу (на південь від Мараньйона), захід Бразилії (на схід до Тапажоса) і північ Болівії;
- L. v. parvus Berlepsch, 1912 — схід центральної Бразилії (на південь від Амазонки, від Тапажоса на схід до Токантінса, на південь до Мату-Гросу) і крайній північний схід Болівії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білокрилі танагри-сикіти мешкають в Перу, Болівії і Бразилії. Вони живуть в середньому і верхньому ярусах вологих тропічних лісів та на узліссях. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1200 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів, в яких виконують роль спостерігачів, часто підіймають тривогу. Живляться комахами і плодами. Гніздо чашоподібне, робиться з переплетених рослинних волокон.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lanio versicolor: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Guy, Tudor (1989). The Birds of South America: Volume 1: The Oscine Passerines. University of Texas Press. с. 322. ISBN 978-0-292-70756-6.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |