Танцирей
| село Танцирей | |
|---|---|
| Танцырей | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Міський округ | Борисоглєбський міський округ |
| Код ЗКАТУ: | 20206828001 |
| Код ЗКТМО: | 20710000191 |
| Основні дані | |
| Населення | 1232 |
| Поштовий індекс | 397155 |
| Географічні координати: | 51°19′56″ пн. ш. 42°22′16″ сх. д. / 51.33222222224977571° пн. ш. 42.37125000002777853° сх. д.Координати: 51°19′56″ пн. ш. 42°22′16″ сх. д. / 51.33222222224977571° пн. ш. 42.37125000002777853° сх. д. |
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) |
| Мапа | |
  Танцирей  Танцирей | |
|
| |
Танцирей (рос. Танцырей) — село, підпорядковане місту Борисоглєбську Воронезької області Російської Федерації.
Населення становить 1232 особи. Входить до складу муніципального утворення Борисоглєбський міський округ.
Історія[ред. | ред. код]
Населений пункт розташований у межах суцільної української етнічної території, частини Східної Слобожанщини. До Перших визвольних змагань належав до Воронезької губернії.
За даними на 1859 рік у державному селі Танциреї (Танцирей, Танцирі) Новохоперського повіту Воронізької губернії мешкало 4584 особи (2268 чоловіків та 2316 жінок), налічувалось 598 дворових господарств, діяла православна церква[1].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Танцирейської волості Новохоперського повіту, населення становило 4967 осіб, налічувалось 784 двори, діяли православна церква, 5 лавок, 15 вітряних млинів[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6595 осіб (3105 чоловічої статі та 3490 — жіночої), з яких 6595 — православної віри[3].
За даними на 1900 рік населення зменшилось до 6049 особа (3430 чоловічої статі та 3551 — жіночої), налічувалось 1007 дворових господарств[4].
Згідно із законом від 15 жовтня 2004 року входить до складу муніципального утворення Борисоглєбський міський округ[5].
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення |
|---|
| 2010[6] |
| 1232 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2138)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-37. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 4879)
- ↑ Закон Воронежской области от 15 октября 2004 года № 63-ОЗ «Об установлении границ, наделении соответствующим статусом, определении административных центров отдельных муниципальных образований Воронежской области»
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
| |||||
| |||||||||||||
_(1781).png)
|
Це незавершена стаття з географії Воронезької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
