Новохоперськ
| місто Новохоперськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Новохопёрск | |||||
| |||||
| Країна | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область | ||||
| Муніципальний район | Новохоперський район | ||||
| Код ЗКАТУ | 20 227 501 000 | ||||
| Код ЗКТМО | 20 627 101 001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1710 | ||||
| Перша згадка: | 1710 | ||||
| Статус | 1779 | ||||
| Населення | 6472 | ||||
| Площа | 14 км² | ||||
| Поштовий індекс | 397400 | ||||
| Телефонний код | +7 47353 | ||||
| Географічні координати: | 51°06′00″ пн. ш. 41°37′00″ сх. д. / 51.1° пн. ш. 41.616666666667° сх. д. | ||||
| Мапа | |||||
|
| |||||
![]() | |||||
Новохоперськ (Новохоперське[1], рос. Новохопёрск) — місто у Воронезькій область РФ, адміністративний центр Новохоперського району.
Розташований на правому березі річки Хопер басейну Дону. Історично належить до Північної Слобожанщини, як крайня північно-східна точка українсько-російської етнографічної границі[2][1]. Належить до історичного регіону розселення донського козацтва.
Місто розташоване на правому березі річки Хопер (притока Дона) на висоті 50-70 м над рівнем річки, в 202 км від Воронежа.
Історичний центр міста оточують з півночі, через яр — Кримська (Косимська) гора, з півдня, через південний яр — Козача гора, а ще далі — Селіванова гора.
Від Новохоперська до найближчої залізничної станції Новохоперськ на лінії «Лиски — Поворино» — 5 км.
У середині XVII столітті на території сучасного Новохоперська існувало козацьке містечко Пристанське, яке було зруйноване при придушенні Булавінського повстання у 1708 році. У 1710 році на цьому місці за указом Петра I розпочалося будівництво фортеці Хоперськ з корабельнею. У 1779 році їй було надано статус повітового міста під назвою Новохоперськ.
Під час Перших визвольних змагань 17 червня 1917 року в місті пройшла багатолюдна українська маніфестація, серед вимог якої було боротися за автономну Україну[3].
- ↑ а б Дольницький М. Географія України. — Мюнхен : Видавниче Товариство “Вернигора”, 1947. — С. 72.
- ↑ Менделюк А. Українська етнографічна границя та особливості її формування (за проф. В. О. Гериновичем) // Історія української географії — Збірник конференції у Тернополі 2007
- ↑ Сергійчук В. І. Українська соборність: Відродження українства в 1917—1920 роках. — К., 1999. - с. 153-154
- Платонов О. Святая Русь: энциклопедический словарь, 2001 г.[недоступне посилання з липня 2019]
| Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
