Східна Слобожанщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Східна Слобожанщина
Schidna Slobidczyna.svg
Сучасний прапор острогозького козацтва. Неофіційний символ Східної Слобожанщини.
Sloboda Ukr.png

Східна Слобожанщина (Подоння, Північна Слобожанщина, Подонь) — етнічні українські землі[1], що розташовані зараз в межах Курської, Білгородської та Воронізької[2] областей Російської Федерації, північно-східна частина Слобідської України. Часом[3] саме до Східної Слобожанщини також зараховують південно-східну Слобожанщину, що нині в межах Луганської області.

Історія[ред.ред. код]

Мапа всіх полків Слобідської України в 1764-му. Білим кольором — сучасні кордони.

У часи Русі — Курське князівство та частина Чернігівської Землі.

Колонізувалась українцями в три етапи — 1651—1659, 1659—1663, 1663—1680 роки.

Законом УНР від 29 листопада 1917 року було проголошено проведення Українських Установчих Зборів, у повітах Путивльському, Грайворонському й Новооскільському Курської губернії та Острогозькому, Бирюцькому, Валуйському й Богучарському Воронізької губернії.

Павло Скоропадський прилучив до Української Держави, крім вищезазначених повітів, ще й Рильський, Суджанський, Білгородський та Корочанський повіти Курщини.

Українська Радянська Соціалістична Республіка не змогла поширити свою юрисдикцію на східні та ці південно-східні землі. Унаслідок перегляду кордонів у 19231924 роках УРСР втратила ще й Таганрозьку округу та суміжні з нею землі.

Між тим, у часи Другої світової війни нацистська Німеччина мала намір включити ці землі до складу райхскомісаріату Україна, розділивши їх між напівутвореною генеральною округою Харків та планованою генеральною округою Воронеж.

Адміністративно-державні утворення на теренах Східної Слобожанщини[ред.ред. код]

В добу Київської Русі[ред.ред. код]

В добу козацької України[ред.ред. код]

Радянська епоха і сучасність[ред.ред. код]

16 жовтня 1925 року були затверджені східні кордони УСРР, які унаслідувала незалежна Україна. 1926 року був проведений перепис населення СРСР, який дає нам можливість сформувати перелік усіх етнічно-українських районів, складових Слобожанщини, територіально прилеглих до сучасної України:

Більшість з цих районів у часи коренізації одержали статус українських національних районів на теренах Росії.

З різних причин у подальших переписах населення СРСР та Росії відсоток українців у вищевказаних районах стрімко падає. Станом на сьогодні лише у Ровеньському районі Білгородської області етнічно українське населення досі переважає.

Найбільшим сплеском українського культурного життя Східної Слобожанщини напочатку 2000-х років був український фестиваль у Розсоші Воронезької області з красномовним гаслом "Місто Розсош - в тобі Україна жива!"

Відомі українці, пов'язані зі Східною Слобожанщиною[ред.ред. код]

Народилися на Східній Слобожанщині[ред.ред. код]

Пов'язані зі Східною Слобожанщиною життям та працею[ред.ред. код]

  • Сковорода Григорій Савич (1722—1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Часто мандрував Східною Слобожанщиною. Був близьким знайомим Іоасафа Миткевича, білгородського єпископа у 1758—1763 рр., і Гервасія Якубовича, архімандрита білгородського кафедрального монастиря, яким присвятив декілька поезій зі збірки «Сад божественних пісень». Останньому острогозькому полковнику Степану Тевяшову Сковорода присвятив свій філософський твір «Ікона Алківіадська» і переклад діалогу Цицерона «Про старість», а його сину Володимиру Тевяшову — «Кільце» і «Алфавіт, чи буквар світу».

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Подрєз Ю. В. Українці Східної Слобожанщини у другій половині ХVII – на початку ХХ ст. / Ю. В. Подрєз // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. "Історія та географія". - 2013. - Вип. 49. - С. 53-57.
  2. На лівобережжі Дону Бутурлинівський, Калацький, Павлівський, Вороб'ївський, Верхньомамонський та Петропавлівський райони: Від Сяну до Дону. Східна Слобожанщина в українському державному гімні
  3. Ірина Магрицька. Назви передвесільних обрядів у східнослобожанських українських говірках. Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка. Том IV
  4. Віктор Ідзьо. «Свідчення російських газет про перебування митрополита Андрія Шептицького у Росії». // Кобза. Українці Росії. Незалежний сайт діаспори.

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.