Татенко Віталій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Татенко Віталій Олександрович
Татенко Віталій Олександрович.jpg
Народився 9 січня 1947(1947-01-09) (72 роки)
Місце проживання Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Сфера інтересів Психологія
Заклад Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
Вчене звання професор, член-кор. НАПН України
Науковий ступінь доктор психологічних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Заслужений працівник освіти України

Віта́лій Олекса́ндрович Тате́нко — український психолог, член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, кавалер ордена «За заслуги» II та ІІІ ступенів.

Біографія[ред. | ред. код]

Татенко Віталій Олександрович народився 9 січня 1947 р. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет, відділення психології (1974).

У 1974—1997 рр. працює в Інституті психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, молодшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії психології важковиховуваних підлітків (з 1981), заступником директора з наукової роботи (з 1987).

З 1997 по теперішній час працює в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України завідувачем лабораторії, а з 1999 р. головним науковим співробітником лабораторії методології психосоціальних та політико-психологічних досліджень.

Доктор психологічних наук (1997), професор (2003), член-кореспондент НАПН України (2003). Тема кандидатської дисертації «Психолого-педагогічний механізм формування вчинку учня» (1979 р.), тема докторської дисертації «Суб'єкт психічної діяльності в онтогенезі» (1997).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У колі наукових інтересів В. О. Татенка теорія та методологія психологічної науки, проблеми соціальної та політичної психології. Він відомий розробкою теоретично-методологічних засад суб'єктно-вчинкового підходу. Запропонував авторський проект сутнісної конкретизації предмету і методу психологічної науки. Розробив концептуальну модель розвитку людини як суб'єкта психічного життя в онтогенезі. Запровадив системний підхід до вивчення соціально-психологічних механізмів впливу людини на людину. Розробив теоретичну модель спільного вчинку. Запропонував метод спільного вчинку учителя й учнів, експериментально довів його ефективність. Запропонував наукову модель діагностики, корекції та профілактики відхилень у поведінці важковиховуваних учнів. Проводив дослідження з психології політичного лідерства, проблем СНІДу, ґендерної рівності в системі освіти та ін.

Має значний досвід викладання курсів: «Історія психології», «Соціальна психологія», «Політична психологія», «Теоретично-методологічні проблеми психології», «Методика та організація науково-психологічних досліджень». Член спеціалізованої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. Під його керівництвом захищено низку кандидатських та докторських дисертацій з психології.

Головний редактор журналу «Психологічні науки: проблеми і здобутки». Член редакційних рад і колегій багатьох збірників та журналів з психології. Член Товариства психологів України (з 1980); президії Асоціації політичних психологів України (з 1999); Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань при Президентові України (з 2000); Науково-методичної ради при Держдепартаменті України з питань виконання покарань (з 2002); Міжнародної асоціації іміджмейкерів. Виконував обов'язки члена ВАК України з психології.

Автор понад 280 наукових праць.

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

Аудіозаписи доповідей у вільному онлайн-доступі[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]