Телеграфний код

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елементарна посилка

Код телеграфний— прийнята в телеграфії умовна система позначень, в якій кожній літері або знаку відповідає своя комбінація елементарних посилок електричного струму.

Елементарна посилка (елемент коду) - найкоротша за часом слідування; з таких посилок складаються всі інші. Кількість елементарних посилок для позначення кожного знака в телеграфному коді.

Різновиди телеграфного коду[ред. | ред. код]

Залежно від тривалості елементарної посилки в коді вона може бути
  • різною (нерівномірні коди)
  • чи однаковою (рівномірні коди).

Число значень, яке може набувати елементарна посилка в процесі передачі, називається основою коду. За цією ознакою коди діляться на бінарні (двійкові), потрійні, тощо. Залежно від числа елементарних посилок для передачі знаків розрізняють рівномірні коди 5-елементні, 6-елементні тощо.

В нерівномірному коді Морзе знаки позначаються комбінаціями з посилок струму різної тривалості: елементарних посилок (точка) і посилок потроєної в порівнянні з точкою тривалості (тире).


Первинний рівномірний телеграфний код розробив Еміль Бодо у 1870 р. для свого телеграфа. Код вводився спеціальною п'ятикнопковою клавіатурою, натискання клавіші чи відсутність натискання відповідало передаванню чи непередаванню одного символа в п'яти-бітному коді[1]. Найбільша швидкість передачі — близько 190 знаків на хвилину (16 біт в секунду; чи 4 бода).


В коді Бодо елементами є посилка чи відсутність посилки однакової тривалості та абсолютної величини, але різної полярності. Код Бодо є рівномірним, кожній букві відповідає п'ять елементарних знаків. Всього комбінацій можна скласти 25=32 . Для збільшення кількості знаків в апаратах Бодо застосовується другий регістр також з 32 знаками.

Через низьку економічність, малу придатність для літеродрукувального прийому код Морзе в комерційній телеграфії використовується рідко. Найбільше застосування отримав 5-елементний рівномірний код № 2, рекомендований Міжнародним консультативним комітетом з телефонії і телеграфії (МККТТ) [2] в 1932 році.

Праворуч показаний код № 2, який використовується в телеграфних апаратах США. У цьому коді не збігаються з дво-регістровим міжнародним кодом № 2 три значення.

Телеграфний обмін в бувшому СРСР вівся як на російській, так і на латинській абетках. З цією метою в СРСР за основу в телеграфному обміні був прийнятий МТК-2 — три-регістровий код № 2 з російським і латинським алфавітами, що відрізняється від дво-регістрового міжнародного додаванням російського алфавіту і регістра для переведення апарата на роботу з російським алфавітом. У коді № 2 комбінації посилок струму розрізняються тільки послідовністю плюсових та мінусових (або інтервальних) посилок струму. Для рівномірних кодів, до яких відноситься і код № 2, число можливих комбінацій N визначається за формулою:

N = mn, де n - кількість елементів коду, т - основа коду.

МТК-2[ред. | ред. код]

Докладніше: МТК-2
Шістнадцятковий код Десятковий код Двійковий код Латинські літери Російські літери Цифри
0x03 3 00011 A А -
0x19 25 11001 B Б ?
0x0E 14 01110 C Ц :
0x09 9 01001 D Д Хто там?
0x01 1 00001 Е Е З
0x0D 13 01101 F Ф Э
0x1A 26 11010 G Г Ш
0x14 20 10100 H Х Щ
0x06 6 00110 I И 8
0x0B 11 01011 J Й Ю, Дзвоник
0x0F 15 01111 K К (
0x12 18 10010 L Л )
0x1C 28 11100 M М .
0x0C 12 01100 N Н ,
0x18 24 11000 O О 9
0x16 22 10110 P П 0
0x17 23 10111 Q Я 1
0x0A 10 01010 R Р 4
0x05 5 00101 S С '
0x10 16 10000 T Т 5
0x07 7 00111 U У 7
0x1E 30 11110 V Ж =
0x13 19 10011 W В 2
0x1D 29 11101 X Ь /
0x15 21 10101 Y Ы 6
0x11 17 10001 Z З +
0x04 4 00100 Пробіл
0x08 8 01000 Повернення каретки <
0x02 2 00010 Переведення наступного рядка Ξ[3]
0x1F 31 11111 Перемикання на латинські букви
0x1B 27 11011 Перемикання на цифри
0x00 0 00000 Перемикання на російські букви

Оскільки кількість літер в російській абетці більша, аніж в латинських, деякі літери були перенесені на цифровий регістр. З таблиці очевидно, що "на цифрах" слід набирати: Ч, Ш, Щ, Ю, Э

Джерела[ред. | ред. код]

  • Томашевський Б. А., Чанцев С. Д., Осипенко Г. В., Курс телеграфії, М., 1963.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Передача велася двома пальцями лівої руки, вказівним і середнім, і трьома пальцями правої руки: вказівним, середнім і безіменним.
  2. ↑ Скорочена назва коду МККТТ-2
  3. ↑ Працює на рулонних телеграфних апаратах, використовується в шифрувальних пристроях
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Телеграфний_код&oldid=24795257