Оптичний телеграф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Копія оптичного телеграфу Шаппа в Літермонте (Німеччина)

Опти́чний або семафо́рний телегра́ф, також телеграф Ша́ппа — система передачі інформації на далекі відстані за допомогою світлових сигналів. Система була винайдена у 1792 році французьким вченим Клодом Шаппом і набула популярності в кінці 18-го на початку 19-го століття.[1][2][3] Семафорний телеграф був передвісником електричного телеграфу.

Похідними від семафорного телеграфу є семафорна азбука і геліограф.

Історія[ред.ред. код]

Ранні конструкції[ред.ред. код]

Ілюстрація системи, запропонованої Робертом Гуком.

Ідея оптичного телеграфу дуже стара і використовувалася з давніх часів у вигляді водяних телеграфів, факелів (які використовувалися стародавніми культурами з моменту відкриття вогню) і димових сигналів.

Сучасний дизайн оптичного телеграфу був вперше передбачений британським вченим Робертом Гуком, який дав яскраву і всеосяжну схему візуального телеграфу у поданні до Лондонського королівського товариства у 1684 році, в якому він виклав безліч практичних деталей. Система (яка була мотивована військовими проблемами, після нещодавньої Віденської битвм 1683 року) ніколи не була застосована на практиці.[4][5]

Схема оптичного телеграфу, запропонована Річардом Ловеллом Еджвортом для використання в Ірландії.

Один з перших експериментів оптичної сигналізації був проведений англо-ірландським землевласником і винахідником Річардом Ловеллом Еджвортом у 1767 році.[6] Використовуючи мережу секцій передачі сигналів, встановлених на височині, сигнал передавався від однієї станції до іншої за допомогою телескопа.[7] Сам сигнал являв собою великий вказівник, який міг бути розміщений у восьми можливих положеннях з кроком 45 градусів. Пара двох таких сигналів давала всього 64 елементи коду, а додавання третього підвищувало комбінацію можливих сигналів до 256. Еджворт повернувся до своєї ідеї тільки в 1795 році, після того як почув про систему Шаппа.

Система телеграфу Шаппа[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Chapter 2: Semaphore Signalling ISBN 978-0-86341-327-8 Communications: an international history of the formative years R. W. Burns, 2004
  2. Telegraph Vol 10, Encyclopaedia Britannica, 6th Edition, 1824 pp. 645–651
  3. Telegraph, Volume 17 of The Edinburgh Encyclopaedia, pp. 664–667, 1832 David Brewster, ed.
  4. The Origin of the Railway Semaphore. Mysite.du.edu. Процитовано 2013-06-17. 
  5. History of the Telephone part2. Ilt.columbia.edu. Процитовано 2013-06-17. 
  6. Rees, Abraham, ред (1802–1820). «Telegraph». Cyclopædia. 35. London: Longman, Hurst, Rees, Orme & Brown. Unpaginated work: pages 9-11 of the article entry. http://archive.org/details/cyclopaediaorun35rees. 
  7. Burns, Francis W. (2004). Communications: An International History of the Formative Years. IET. Процитовано 2013-02-07. 

Посилання[ред.ред. код]

  • Chappe's semaphore (Ілюстрована історія оптичного телеграфу)(англ.)