Теорема ван Обеля про чотирикутник
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Теорема ван Обеля (van Aubel[1] або van Obel[2]) — теорема фламандського математика ван Обеля (Henricus Hubertus van Aubel), доведена 1878 року[3].
Є окремим випадком теореми Петра — Дугласа — Неймана[en][1], а зі самої теореми ван Обеля випливає теорема Тебо.
Формулювання[ред. | ред. код]
Якщо на сторонах довільного чотирикутника без самоперетинів побудувати зовні квадрати і з'єднати центри протилежних, то отримані відрізки будуть рівними і перпендикулярними.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Weisstein, Eric W. Теорема ван Обеля(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
- ↑ Van Obel Theorem and Barycentric coordinates (англ.)
- ↑ H. H. van Aubel, (1878), «Note concernant les centres de carrés construits sur les côtés d'un polygon quelconque»(фр.), Nouvelle Correspondance Mathématique 4, 1878, pp. 40-44
Література[ред. | ред. код]
- van Aubel, H. H. «Note concernant les centres de carrés construits sur les côtés d'un polygon quelconque.» Nouv. Corresp. Math. 4, 40-44, 1878.(фр.)
- Понарин Я. П. Элементарная геометрия. В 2 т. — М. : МЦНМО, 2004. — С. 24. — ISBN 5-94057-170-0.
- Дм. Ефремов. Новая геометрия треугольника 1902 год
- Зетель С. И. Новая геометрия треугольника. — М. : Учпедгиз, 1962. — 153 с.
