Теорія справедливості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Теорія справедливості — постульована Джоном Адамсом, стверджує, що індивід суб'єктивно визначає відношення отриманого винагородження до затрачених зусиль і потім співвідносить його із винагородженням інших людей, які виконували аналогічну роботу. Якщо при порівнянні виявляється дисбаланс або несправедливість, тобто людина вважає, що за таку ж саму роботу інший індивід отримав більш високе винагородження, то в нього виникає психологічне напруження. В результаті, необхідно мотивувати цю людину, зняти напруження та відновити справедливість, зрівнявши дисбаланс. Можлива також ситуація, коли винагорода перевищує затрачені зусилля для її досягнення, і тоді людина відчуває почуття сорому по відношенню до керівника. В такому випадку, наступного разу вона буде мотивована працювати краще, щоб рівень винагороди відповідав рівню затрачених зусиль.

Прихильники теорії справедливості впевнені, що кожне з двох негативних відчуттів (несправедливості та сорому) впливають на мотивацію та змушують людину діяти так, щоб відновити почуття справедливості. Тоді їх поведінка буде походити за такими можливими сценаріями:

  • Людина, яка отримала вищу винагороду своєї праці при меншому затрачені зусиль буде намагатись працювати краще (щоб позбутись почуття сорому), або буде прикладати менше зусиль і почувати себе чудово.
  • Людина, яка відчула несправедливість по відношенню до себе, може або прикладати менше зусиль через почуття образи, або намагатись працювати краще, щоб нарешті отримати винагороду, або, можливо, вона може спробувати змінити поведінку своїх колег.
  • В кінцевому випадку, людина може просто змінити свої погляди на порівняльну оцінку цінності вкладів та винагороджень або шляхом усвідомленої переоцінки своїх першочергових запитів, або за допомогою розумового захисного механізму — раціоналізації.

Численні дослідження демонструють такі результати: якщо людина вважає, що її працю недооцінили, вона починає працювати менш інтенсивно. Якщо ж вона вважає, що її зусилля переоцінили і надто винагородили, вона менш схильна до зміни своєї поведінки та діяльності.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Дмитриченко Л. И., Чунихина Т. С., Дмитриченко Л. А., Химченко А. Н. Корпорация в системе общественного производства: монография / Л. И. Дмитриченко, Т. С. Чунихина, Л. А. Дмитриченко, А. Н. Химченко — Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2010. — 220 с.


Бізнес Це незавершена стаття про бізнес.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.