Тептяро-Бобильське повстання 1747 року
| Тептяро-Бобильське повстання 1747 року | |
| Країна |
 Російська імперія |
|---|---|
| Дата й час | 1747 |
Тептяро-бобильське повстання 1747 року — антиурядовий виступ[1] населення Осинської та Сибірської даруг, викликане зростанням податків.
Попередні події[ред. | ред. код]
Бобили та тептярі, як і башкири, платили непрямі податки[2]. З кінця XVII століття вони почали залучатися до виконання деяких трудових повинностей, що викликало в них невдоволення. У 1717 році бобилі та тептярі з різних сіл Ногайської та Сибірської доріг скаржилися на виконання трудових повинностей, незважаючи на обіцянку звільнити їх від трудової повинності у 1708 році.
Причини[ред. | ред. код]
Основним приводом послужив сенатський указ від 22 травня 1747 року, який проголошував оподаткування тептярів і бобилів податком (по 80 копійок з душі чоловік. статі) замість ясаку (по 82 копійки з двору), мішарів — ясаком (25 копійок із двору).
Повстання[ред. | ред. код]
Хвилювання почали посилюватися наприкінці травня 1747 року.
Учасники[ред. | ред. код]
Повстання очолили:
- Абдул Люселєєв
- Муртаза Нурмешов
- Нурко Борисов
- Сабан Ураєв
- Семен Семенов.
Брали участь тептярі, бобилі та мішарі. У липні тептярі і бобилі з сіл Алтибаєво, Казово, Сухоязи, Тагаєво, Тазларово Осинської дороги та сіл Байгільдіно, Бедєєво, Мелегес, Німислярове, Укарлине, Шиди Сибірської дороги, розправившись з представниками місцевої низової адміністрації, звернулися до виконавця посади уфимського воєводи полковника Люткіна з про свою незгоду платити подати і проханням про надання своїм виборним паспорта для поїздки до Санкт-Петербурга зі скаргою. Торішнього серпня невдоволення охопило мішарів Осинської даруги.
Придушення[ред. | ред. код]
Побоюючись посилення заворушень, оренбурзький губернатор Іван Неплюєв направив у район повстання урядові війська під командуванням генерал-майора Р. Штокмана[3] (1750 осіб) і секунд-майора З. Ф. Кублицкого (550 осіб).
З наближенням військ більшість тептярів і бобилів погодилася сплачувати новий податок. Частина тептярів та бобилів Осинської даруги (близько 400 осіб) відмовилася підкоритися владі і в бою біля річки Швидкий Танип були розгромлені (близько 70 людей загинули, 100 взято в полон, решта втекла). Керівники повстання були покарані батогом і заслані на вічну каторгу у фортецю Рогервік, інші заарештовані частиною заслані за межі краю або висічені батогом і віддані старшинам на поруки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Башкирская энциклопедия — Башкирская энциклопедия. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ 2у ИГАкл/анов БАШКИРСКИЕ ВОССТАНИЯ И.ГАкманов. БАШКИРСКИЕ ВОССТАНИЯ ООООООООСООО УФА "КИТАГЪ Б Б К 63.3(2)46 А 40 Р е ц е н з е н т кандидат[недоступне посилання]
- ↑ Башкирская энциклопедия — Штокман Георгий[недоступне посилання]
