Тарногородська конфедерація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тарногродська конфедерація — конфедерація Речі Посполитої, організована 26 листопада 1715 року в м. Тарногруд (Польща) для лобіювання майнових інтересів шляхти і магнатів, незадоволених абсолютистськими тенденціями короля Августа II Сильного, німця за походженням. Діяльність конфедерації була спрямована особисто проти короля, який намагався використовувати введені в Річ Посполиту з Саксонії німецькі війська з метою подальшого зміцнення своєї влади.

Планам конфедератів з повалення короля перешкодив російський цар Петро I, який наполіг на тому, щоб Август II прийняв основні вимоги шляхти, серед яких значилися: скорочення армії, в тому числі повне виведення з Речі Посполитої саксонських військ, а також обмеження законодавчої влади та інших особистих дій короля, розширення повноважень сейму і сенату. Не бажаючи втрачати трон, Август II погодився на висунуті умови 1 лютого 1717 року, коли був скликаний так званий «Німий сейм».

На пам'ять про конфедерацію на території Підкамінського монастиря домініканів (тепер Монастир походження дерева Хреста Господнього, УГКЦ) була встановлена колона з фігурою Богородиці.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów: Libra PL, 2013. — S. 29. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]