Тетартерон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тетартерон (грец. νόμισμα τεταρτηρόν) — назва для золотих та бронзових монет Візантійської імперії. Золоті монети були у обігу з 960 по 1092 року разом з Гістаменоном, а бронзові з 1092 до середини 13 століття.

Золотий Тетартерон[ред.ред. код]

Золотий Тетартерон Феодори (1055—1056)

Ще з часів Констянтина Великого золотими монетами Візантійської імперії були солідус чи номізма. Вони також були протягом століть стандартами ваги і вмісту золота. Імператор Никифор ІІ Фока (правив 963—969) ввів нову монету легшу чим номізма і яка стала відома як гістаменон. Номізма зменшила свою вагу з 4.5 гр. золота до 4.13 грам та розмір з 20 до 18 міліметрів. Нова монета дістала назву — номізма тетартерон, а старі монети називали номізма гістаменон.

У 11 столітті тетартерон був також 18 мм діаметром але важив 3.98 гр., тобто три на карати менше як гістаменон, і мав трішки ввігнуту форму. З середини 11 століття до 1080 років вміст золота у монеті сильно зменшується.


Бронзовий Тетартерон[ред.ред. код]

Бронзовий Тетартерон Мануїла I (1143—1180)

Після 1092 року монетну систему Візантії кардинально змінено. Замість девальвованої номізми прийшов Гіперпірон (4.48 гр). Бронзовий Тетартерон (чи тартерон) має приблизні розміри золотого і має вагу 4 грами. Карбувався у великих кількостях та різних оздобленнях.

Джерела[ред.ред. код]