Трахі́ (грец.τραχύ, дослівно — «груба» або «нерівна»), множина трахéа (грец.τραχέα) — термін, що використовувався для опису увігнутих чашоподібних (неправильно часто називаних «скифат») візантійських монет, що були впроваджені під час монетної реформи Олексія I Комніна в 1092 році та продовжували карбуватись в XI—XIV століттях[1].
Цей термін застосовувався лише до монет відповідної форми, карбованих з електруму, білону або міді, і не використовувався для позначення золотогогіперпірона, що мав аналогічну чашоподібну форму[1].