Ставратон
| Ставратон | |||
|---|---|---|---|
|
грец. σταυράτον | |||
| |||
| Територія обігу | |||
| Емітент |  Візантійська імперія
| ||
| Історія | |||
| Дата | 1367 | ||
| Початок вилучення | 1453 | ||
Ставратон (грец. σταυράτον) — візантійська срібна монета, вагою 8,5 г., що карбувалась з 1367 року до падіння Візантійської імперії. Карбувались монети номіналом в 1 ставратон, 1/2 та 1/8 ставратона (дукатопулон).
Історія[ред. | ред. код]
Раннє використання назви[ред. | ред. код]
Вперше назва ставратон (хрестовий) з'явилася в середині XI століття як побутова для золотого гістаменона, на якому зображено візантійського імператора, який тримає скіпетр у формі хреста.
Срібний ставратон[ред. | ред. код]
В 1367 році Іоанн V Палеолог на заміну золотим монетам, які він припинив карбувати, випустив велиу срібну монету ставратон вагою 8,5 грам, що залишалась найдорожчою монетою протягом останнього століття історії Візантії[1][2]. З приводу походження її назви висуваються різні версії. Згідно одних, пізньовізантійська монета, ймовірно, була названа на честь хреста (грец. σταυρός, stavros / stauros), який був зображений на її вірогідному прообразі, подвійному джильято, що карбувався у Неаполі та Провансі. Згідно альтернативної думки, назва могла походити від незвичної риси для візантійських монет - маленьких хрестиків на початку написів на монетах, хоча вони не дуже помітні[1][3][4].
Ставратон вперше в історії Візантії замінив золотоий гіперпірон як монети найвищого номіналу в обігу, тому він був важчим за будь-яку попередню візантійську, і взагалі за будь-яку тогочасну європейську срібну монету. Сочатку його вага складала 8,5 грама, але пізніше впала до 7,4 грама. По вартості срібла ставратон оцінювався в 1/2 золотого гіперпірону, який залишався у використанні як розрахункова грошова одиниця[4][1][3].
Карбувались також монети в номіналом в 1/2 та 1/8 ставратона. Монета в 1/2 ставратона (напівставратон) важила спочатку в 4,4 грама, але поступово її вага знизилась до 3,7 г.
Монету в 1/4 ставратона не карбували, використовували срібні венеційнські дукати (грец. δουκάτον, дукатон)[3][5].
Монета в 1/8 ставрантона, відома як дукатопулон (грец. δουκατόπουλον, «маленький дукат», duchatelo в італійських джерелах) або аспрон (ἄσπρον), яка важила близько 1,1 грама.
Усі ці монети мали зображення бюста Христа на аверсі та бюст імператора на реверсі[4]. Написи досить стандартизовані, на реверсі міститься внутрішній і зовнішній напис: «+[Ім'я імператора] ΔΕCΠΟΤΙC Ο ΠΑΛΕΟΛΟΓΟC / Θ[ΕΟ]V ΧΑΡΙΤΙ ΒΑCΙΛΕVC ΡWΜΑΙW N», тобто «+[ім'я імператора] деспот Палеолог / з Божої ласки басилевс римлян». На ставратіонах часів Іоанна V Палеолога написи були в зворотному порядку, а за Мануїла II у внутрішньому написі замість цього використовувався термін «Автократор»: «Θ[ΕΟ]V ΧΑΡΙΤΙ AVTOKΡΑΤOΡ»[4]. До 1990 року, за винятком двох напівставратіонів, не було відомих збережених зразків срібних монет останнього візантійського імператора Костянтина XI (1449—1453), але в цьому році було знайдено великий скарб із дев'яноста монет цього періоду, який містив, зокрема, дукатопулони[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в (Kazhdan, 1991).
- ↑ For an examination of the chronology of the stavraton and its introduction, see (Hendy, 1985).
- ↑ а б в (Grierson, 1999).
- ↑ а б в г (Hendy, 1985).
- ↑ (Kazhdan, 1991); (Hendy, 1985).
- ↑ (Hendy, 1985); (Grierson, 1999).
Джерела[ред. | ред. код]
- Grierson, Philip (1999). Byzantine Coinage (PDF). Washington, DC: Dumbarton Oaks. ISBN 978-0-88402-274-9. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2010. Процитовано 12 березня 2010.
- Hendy, Michael F. (1985). Studies in the Byzantine Monetary Economy c. 300–1450. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-24715-2.
- Kazhdan, Alexander, ред. (1991). The Oxford Dictionary of Byzantium. New York and Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-504652-6.
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Grierson, Philip (1982). Byzantine Coins. London: Methuen. ISBN 978-0-416-71360-2.
| ||||||||||||||||||||