Товариство «Знання» України
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Всеукраїнська громадська організація Товариство «Знання» України — науково-просвітницька та інформаційно-освітня організація України[1].
Засноване 16-17 січня 1948 року (1947-ого, в УРЕ[2]), як «Товариство по розповсюдженню політичних і наукових знань УРСР». У 1963 році перейменоване на Товариство «Знання» УРСР[2]. Було складовою частиною Всесоюзного товариства «3нання».
Першим головою правління Товариства став Президент АН УРСР, академік Олександр Палладін. Протягом 1948—1949 років були створені обласні організації Товариства, а у 1958 році — народні університети[3] (культури, правових, медичних знань тощо). У 1979ому товариство "3нання" в УРСР налічувало 684,7 тисяч громадських лекторів, які були об'єднані у 28 366 первинних організаціях.[2] Мало 24 стаціонарні лекторії, 10 планетаріїв, Республіканський будинок економічної і науково-технічної пропаганди (див. Київський інститут бізнесу та технологій) в Києві та його філіал у Севастополі[2].
30 листопада 1990 року ХІІ-м позачерговим з'їздом «Знання» УРСР з метою приведення у відповідність з вимогами законодавства, на виконання постанови Президії Верховної Ради УРСР «Про порядок реєстрації громадських об'єднань» від 29.09.1990 р. №281-XII та «про доповнення Постанови Президії Верховної Ради УРСР» від 29.09.1990 р. «Про порядок реєстрації громадських об'єднань» від 14.11. 1990 р. №480 XII, затверджено статут та визначенно найменування Організації — Товариство «Знання» України.
У відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР від 21.12.1990 р. №385 «Питання реєстрації статутів громадських об'єднань», 29.03.1991 р. Міністерством юстиції України зареєстровано статут Товариства «Знання» України, що був затверджений 12 з'їздом Товариства. 15.12.1992 р. Міністерством юстиції України статут було переєрестровано у відповідності до вимог Закону України «Про об'єднання громадян».
З 1999 року Товариство «Знання» України очолює президент — академік НАН України Василь Кремень. Виконавчим органом президії Товариства є правління. Головою правління є член-кореспондент НАПН України, доктор філософських наук, професор Василь Кушерець.
Метою Організації є здійснення просвітницької, освітньої, наукової та культурної діяльності, активне сприяння духовному, соціальному та економічному розвитку України, утвердження в суспільстві загальнолюдських та демократичних цінностей, зміцнення української держави, збереження традицій та запровадження новітніх технологій у сфері просвітницької діяльності.
Товариство об'єднує на добровільних засадах тисячі науковців, діячів культури, працівників освіти, охорони здоров'я, сфери виробництва тощо. Організаційно його діяльність забезпечують штатні працівники. Товариство має обласні, міські і районні організації, Київський, Черкаський та Херсонський планетарії, створило і спрямовує роботу Університету сучасних знань; є його єдиним засновником. Під егідою Товариства діють науково-просвітницькі журнали «Наука і суспільство», «Наше небо», журнал «Трибуна», співзасновником якого є і НСЖУ, та щорічник «Україна. Наука і культура», що видається Товариством спільно з НАН України.
Науково-просвітницької та інформаційно-освітньої діяльності Товариства. Це, насамперед, обґрунтована публічна підтримка курсу економічних реформ та політичних перетворень; вдосконалення ідеології державотворення та пошук шляхів національної консолідації українського суспільства; виховання національної та етнічної толерантності, принципів соціального порозуміння. Економіко-правовий аспект наукового просвітництва проявляться, зокрема, в правовій освіті. Товариство здійснює також поширення фундаментальних природничо-наукових знань; виховання екологічної культури громадян; інформатизацію суспільства; завданням Товариства є і підвищення комп'ютерної грамотності громадян; організація додаткової безперервної освіти дорослих.
Товариство: організовує курси, цикли лекцій, публічні виступи вчених, лекції-концерти, відеолекторії, лекторії, культурно-розважальні заходи, народні університети, тематичні вечори, інформаційно-навчальні курси, клуби за професіями, експрес-університети і школи за інтересами, ділові ігри, «круглі столи», вечори запитань і відповідей, диспути, дискусії, семінари, науково-практичні конференції, симпозіуми, здійснює інші просвітницькі та інформаційні заходи, у тому числі в мережі інтернет; організовує додаткову професійну освіту, курси й семінари підвищення кваліфікації, підготовку й перепідготовку за новими спеціальностями; вивчає суспільні потреби щодо набуття знань, пізнавальні, інформаційні, освітні інтереси з використанням методів маркетингу, соціологічних та інших досліджень; створює освітні заклади різного рівня акредитації для реалізації спеціальних (загальних і професійних) освітніх програм, неперервної освіти дорослих; впроваджує новітні освітні технології.
- самовизначення особи;
- інтелектуальна підготовка реалізації світоглядних цінностей;
- вдосконалення кожної людської особливості;
- співвідносність з природними здібностями людини, її визнанням і розгортанням;
- креативний спосіб мислення, уміння визначати і зрозуміти інше та в Іншому;
- поєднання високих технологій, стандартів природничих наук з самобутністю, унікальністю, вірою людини у свої можливості.
- цілісна модифікація ментальності, культури, світовідчуття сучасної людини;
- занурення її у контекст соціальної і культурної відповідальності;
- посилення в суспільстві гуманістичних, холістичних теоретичних компонентів, основаних на цифрових технологіях та інноваційному знанні, перетворення інноваційного знання в досвід;
- сприяння становленню нової системи цінностей, задля швидкої адаптації у суспільстві, що модернізується;
- розвиток духовних ідеалів, традицій, еталонів, цінностей, вартостей та святостей українського народу;
- утверджувати наукове просвітництво як цінність саму по собі.
- освічений громадянин – потужна держава;
- формування громадянина держави, орієнтованого на професійну діяльність та соціальну активність, свободу і варіативність, гуманізацію взаємовідносин;
- визначення та усвідомлення співвідношення особистих суспільних та державних інтересів: Україна – понад усе;
- формування критеріїв громадянської стресостійкості та незламності;
- гартування навколо національної ідеї: ідентичність української духовності та мови; України.
- Голови Товариства «Знання» Української РСР
- Палладін Олександр Володимирович, академік АН УРСР (1948-1949),
- Комісаренко Василь Павлович, академік АН УРСР (1949-1953),
- Кухаренко Лідія Іванівна, доктор економічних наук, професор (1953-1964),
- Овчаренко Федір Данилович, академік АН УРСР (1964-1968),
- Сиваченко Микола Єфремович, член-кореспондент АН УРСР (1968-1970),
- Конділенко Іван Іванович, член-кореспондент АН УРСР (1970-1978),
- Ляшко Іван Іванович, академік АН УРСР (1978-1984),
- Шинкарук Володимир Іларіонович, академік НАН України (1984-1993).
- Президенти Всеукраїнської громадської організації Товариство «Знання» України
- Шинкарук Володимир Іларіонович, академік НАН України (1993-1999),
- Кремень Василь Григорович, академік НАН України (1999-).
- 11481 Знання — астероїд, названий на честь організації.
- Всесоюзне товариство «Знання»
- ↑ «Знання» — у народ // Україна молода, № 039 — 30.03.2016.
- ↑ а б в г Ляшко, І.І.ЗНАННЯ. УРЕ
- ↑ Іван Ляшко НАРОДНІ УНІВЕРСИТЕТИ. УРЕ
- Ковпак Л.В. «Знання», Товариство «Знання» України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
|
Це незавершена стаття про організацію України чи українців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |