Кремень Василь Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кремень Василь Григорович
Кремень Василь Григорович

Час на посаді:
30 грудня 1999 — 3 лютого 2005
Президент  Леонід Кучма
ПопередникЗайчук Валентин Олександрович
НаступникНіколаєнко Станіслав Миколайович

Народився25 червня 1947(1947-06-25) (71 рік)
с. Любитове, Сумська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
РідняГригорій Мусійович
Варвара Іванівна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2005
Державна премія України в галузі освіти
Підпис128px
Україна Народний депутат України
3-го скликання
СДПУ(О) 12 травня 1998 22 лютого 2000

Васи́ль Григо́рович Кре́мень — український вчений, державний, політичний та громадський діяч, президент НАПН України (з 1997).

Також академік НАН України (з 2000), академик НАПН України (з 1995), іноземний член РАО (з 2001).

З травня 1998 по лютий 2000 — Народний депутат України 3-го скликання, очолював підкомітет з фахової освіти Комітету з питань науки і освіти.

1999—2005 рр. міністр освіти і науки України (в урядах В. Ющенка, А. Кінаха та В. Януковича).

Президент Товариство «Знання» України (з 1998), Президент Спортивної студентської спілки (з 1998), заступник Голови Комітету з державної премії в галузі науки і техніки (2002), заступник Голови Комітету з державної премії в галузі освіти (2011).

Серед його учнів — відомі українські науковці, філософи, вчені, суспільні, державні і політичні діячі. Серед них Сергій Курбатов, заступник голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 червня 1947 року в селі Любитове Кролевецького району Сумської області. Українець. Батько Григорій Мусійович (1921—1990) і мати Варвара Іванівна (1928) — селяни. У 1965 році із золотою медаллю закінчив середню школу, після чого рік працював слюсарем в автопарку у місті Конотопі. Упродовж 1966—1971 років навчався у Київському державному університеті імені Шевченка на філософському факультеті, де протягом 1971—1979 роках пройшов шлях від аспіранта до заступника декана факультету.

У 1976 році захистив кандидатську, а в 1991-му — докторську дисертації. 3 1979 по 1986 рік працював у ЦК Компартії України, а в 1986—1991 pp. — у ЦК КПРС, де займався питаннями розвитку освіти і науки. Протягом 1991—1992 років був заступником директора Інституту соціально-політичних досліджень РАН, упродовж 1992—1994 років обіймав посаду заступника директора з наукової роботи та завідувача відділу методології соціально-політичного розвитку Національного інституту стратегічних досліджень України.

У 90-х роках працював в Адміністрації Президента України: керував службою з питань гуманітарної політики і був заступником Глави Адміністрації Президента України — керівником управління внутрішньої політики. 1997 року став президентом Національної академії педагогічних наук України. У 1998 році В. Г. Кремень обраний депутатом Верховної Ради України[1], там він очолював підкомітет з фахової освіти Комітету з питань науки і освіти. Упродовж 1999—2005 років обіймав посаду міністра освіти і науки України.

Загалом В. Г. Кремень — автор більше 800 наукових праць з проблем філософії, педагогіки та соціально-політичного розвитку суспільства. Головний редактор науково-теоретичного та інформаційного журналу АПН України «Педагогіка і психологія», голова редакційної колегії науково-практичного журналу «Директор школи, ліцею, гімназії», член редколегій: теоретичного та науково-методичного часопису «Вища освіта України», науково-практичного журналу «Гуманітарні науки», соціально-гуманітарного наукового журналу «Людина і Політика», науково-педагогічного журналу «Рідна школа», наукового часопису «Філософія освіти».

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 травня 2017) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[2]
  • За визначні здобутки ученого нагороджено орденом Ярослава Мудрого V ступеня, орденом «За заслуги» І, ІІ і ІІІ ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом Нестора-літописця та інші. Удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки, Міжнародної премії ім. Г. С. Сковороди, премії НАН України ім М. І. Костомарова.
  • Державна премія України в галузі освіти 2013 року — у номінації «наукові досягнення в галузі освіти» за цикл наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів» (у складі колективу)[3]
  • Премія імені Петра Тронька (2017) [4]

Наукові праці[ред. | ред. код]

Основні монографії: «Коллективность и индивидуальность: судьба одной из ключевых социалистических идей» (1990)

«Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду)» (1996)

«Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації» (1999)

"Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи) (2003)

«Україна: проблеми самоорганізації» (2003)

«Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати» (2005)

«Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум» (2007)

«Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура» (2008)

«Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору» (2009)

«Еліта: витоки, сутність, перспектива» (2011)

«Синергетика в освіті: аспект людиноцентризму» (2012)

«Україна у добу глобалізації (начерки метадисциплінарного дослідження)» (2013)


Підручники: для вищої школи: «Політологія: наука про політику» (2002)

«Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції» (2005)

«Філософія: Логос. Софія. Розум» (2006)

«Філософія управління» (2007)

«Філософія: Історія, суспільство, освіта» (2011)

«Философия общения» (2011) та інші, для загальноосвітньої школи: «Філософія» (2012).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Народний депутат України 3 скликання 03.1998-02.2000 від СДПУ(О), № 8 в списку. Обраний народним депутатом України 4 скликання з 04.2002 від СДПУ(О), № 6 в списку. На час виборів: Міністр освіти та науки України, член СДПУ(О). Зняв кандидатуру.
  2. Указ Президента України від 18 травня 2017 року № 135/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  3. Указ Президента України № 543/2013 від 4 жовтня 2013 року «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2013 року»
  4. Засідання правління НСКУ, присвячене 90-річчю наукового журналу «Краєзнавство»

Джерела та література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Особиста сторінка

Електронний архів наукових праць В. Г. Кременя в Електронній бібліотеці НАПН України

Попередник: Міністр освіти і науки України
30 грудня 1999 - 3 лютого 2005
Наступник:
Зайчук Валентин Олександрович Ніколаєнко Станіслав Миколайович