Кухаренко Лідія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лідія Іванівна Кухаренко
Кухаренко Лідія Іванівна.JPG
Народилася 17 лютого (3 березня) 1906(1906-03-03)
Цесарська Слобода
Померла 10 березня 1971(1971-03-10) (65 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність економістка
Alma mater Київський інститут народної освіти
Сфера інтересів економіка
Заклад Київський державний університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор економічних наук
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За трудову доблесть»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Лідія Іванівна Кухаренко (17 лютого (3 березня) 1906(19060303), Цесарська Слобода[1] — 10 березня 1971, Київ) — український радянський економіст і громадський діяч, доктор економічних наук (1952), професор (1953). Депутат Верховної Ради УРСР 4—6-го скликань. Член ЦК КПУ у січні 1949 — березні 1966 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 17 лютого (3 березня) 1906 року в селі Цесарській Слободі (нині Червона Слобода Черкаського району Черкаської області) (за іншими даними — народилася в місті Санкт-Петербурзі у родині робітника).

У 19201926 роках навчалася в Черкаському педагогічному технікумі. Потім працювала учителем у селі Цесарській Слободі на Черкащині. У 19261930 роках навчалася у Київському інституті народної освіти. З 1931 року і до смерті працювала в ньому асистентом, викладачем, доцентом та професором політичної економії. У 19321935 роках навчалась у аспірантурі, захистила кандидатську дисертацію. З 1938 року — старший науковий працівник Академії наук Української РСР.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 19401944 роках працювала лектором відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) України, одночасно під час німецько-радянської війни у 19421943 роках за дорученням Партизанського штабу України перебувала в тилу ворога у партизанському з'єднанні Олексія Федорова. З червня 1944 по 1950 рік за сумісництвом працювала директором Української (Київської) філії Центрального музею Володимира Ілліча Леніна.

У 19501952 роках навчалася у докторантурі при Інституті економіки АН УРСР. У 19531971 роках — завідувач кафедри політичної економії Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 19531964 роках була головою правління Українського республіканського товариства «Знання». Обиралась делегатом XVI–XXII з'їздів Компартії України (на всіх цих з'їздах її обирали членом ЦК КПУ).

Могила Лідії Кухаренко

Померла в Києві 10 березня 1971 року. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 21).

Наукова і громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1960-ті роки на кафедрі політекономії керувала комплексною науковою проблемою «Створення матеріально-технічної бази соціалізму і комунізму», особисто працювала над темами «Роль електрифікації в створенні матеріально технічної бази комунізму» і «Соціалістичне матеріальне виробництво і підвищення його економічної ефективності в період переходу від соціалізму до комунізму».

Була головним редактором колективної монографії до 50-річчя Жовтневого перевороту: «Економічні закономірності будівництва комунізму» і заступником головного редактора колективної монографії до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна «Ленінський план електрифікації в дії», де написала розділ «Ленінський план електрифікації країни і його значення для будівництва соціалістичної і комуністичної економіки».

Працювала відповідальним редактором міжвузівських наукових збірників «Питання політичної економії». Керувала роботою Об'єднаної Вченої Ради по захисту докторських дисертацій з політекономії Київського університету, була членом Вищої атестаційної комісії.

З 1964 року була членом редколегії журналу «Вопросы экономики», з 1965 року — член редколегії видавництва «Вища Школа», редактором «Вісника КДУ».

Автор понад 50 наукових робіт. Серед них:

  • «Велика співдружність Леніна і Сталіна» (1950);
  • «Велика програма електрифікації» (1951);
  • «Великие сталинские стройки на Днепре» (1952);
  • «Перетворення України з аграрної в могутню індустріально-колгоспну республіку» (1959);
  • «Действенность пропаганды» (1960);
  • «Економічні закони і розвиток соціалістичного виробництва» (1969) та інші.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Український видавничий портал who-is-who.ua. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 5 грудень 2012. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]