Тор (фортеця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Докладніше: Слов'янськ

Тор (фортеця) — фортеця, що існувала на території сучасного міста Слов'янська з 1645 до 1783 року.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування острогу[ред. | ред. код]

У XVI столітті на території сучасного Слов'янська почали селитися селяни-втікачі, що займалися солеварінням. У 1627 році кримські татари зруйнували солеварні, а людей забрали в полон. Щоб захистити свою територію, біля солоних озер у 1645 році, поблизу місця переправи кримських татар через річку Тор, було споруджено «Маяцький острог» — дерев’яне укріплення з козацьким загоном у двадцять осіб[1]. Саме ця дата вважається роком заснування Слов'янська.

Розвиток солевидобування[ред. | ред. код]

У 1664 році під прикриттям укріплень на Торських озерах був побудований перший солеварний завод — почалося стабільне виробництво казенної солі. Тут були побудовані варниці, комори, з'явилося житло для робітників, курені і землянки. Населення поступово поповнювалося переселенцями, в основному, з території України, що в цей час була втягнута в зовнішні і внутрішні конфлікти, перебуваючи на піку періоду «руїни».

Нечисленне з’єднання не спроможне було захистити солеварів, яких іноді бувало на виварці солі від 5 до 10 тисяч осіб. У 1676 році поблизу торських (Вейсове, Сліпне, Ропне, Майданне) озер було збудовано місто Тор (Солоний), з ним – і фортецю, яка мала вигляд чотирикутника. Чотирьохметрові стіни, гарнізон з двохсот козаків захищали солеварів. Жителі міста займалися солеварінням, риболовлею, полюванням і торгівлею[2].

Татарські набіги[ред. | ред. код]

Фортеця виходила за межі Білгородського каскаду фортець, побудованого в часи Михайла Федоровича, тому зазнавала великого лиха. Кримські татари з року в рік осаджували укріплення. Палили та й руйнували солеварні, а іноді й саму фортецю, як це було у 1697 році: „...прийшли під Тор Мурза паша Кафинський з ордами і яничарами і Торський посад і фортецю зруйнували. І солеварні, курені і заводи спалили дощенту...”[3].

Ліквідація фортеці[ред. | ред. код]

У 1782 солеваріння стало збитковим через дешевшу кримську сіль. 21 грудня 1782 видано наказ азовського начальства про припинення тут виварювання солі і вирубування лісів (для її виварювання). Містяни здебільшого почали займатися сільським господарством, бджільництвом та рибальством, торгівлею, шкіряними, шевськими, ткацькимита ковальськими ремеслами.

Відповідно до наказу від 30 березня 1783 року фортеця Тор була виключена з «Відомості артилерії та фортифікації Російської імперії».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]