Тохоку-сінкансен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тохоку-сінкансен
東北新幹線
Tōhoku Shinkansen
Поїзд серії Е6 на станції Сендай
Поїзд серії Е6 на станції Сендай
Огляд
Країна Японія
Тип Сінкансен
Кінцеві станції Токіо, Сін-Аоморі
Кількість станцій 23
Обслуговування
Рік відкриття 1982
Підпорядкування JR logo (east).svg JR East
Технічні дані
Протяжність 674.9 км
Ширина колії 1435 мм
Вид електрифікації ~ 25 кВ 50 Гц
Швидкість 320 км/год
Мапа лінії
Tohoku Shinkansen map.png
Схема лінії
Тохоку-сінкансен
0.0 Токіо
3.6 Уено
Токіо
Сайтама
31.3 Омія
Сайтама
Тотіґі
80.6 Ояма
109.0 Уцуномія
152.4 Насусіобара
Тотіґі
Фукусіма
178.4 Сін-Сіракава
213.9 Коріяма
255.1 Фукусіма
На Ямаґата-сінкансен
Фукусіма
Міяґі
286.2 Сіроісі-Дзао
325.4 Сендай
363.8 Фурукава
385.7 Курікома-Коґен
Міяґі
Івате
406.3 Ітіносекі
431.3 Мідзусава-Есасі
448.6 Кітакамі
463.1 Сін-Ханамакі
496.5 Моріока
На Акіта-сінкансен
527.6 Івате-Нумакунай
562.2 Нінохе
Івате
Аоморі
593.1 Хатінохе
628.2 Сітінохе-Товада
674.9 Сін-Аоморі
На Хоккайдо-сінкансен
Тохоку-сінкансен
0.0 Токіо
3.6 Уено
Токіо
Сайтама
31.3 Омія
Сайтама
Тотіґі
80.6 Ояма
109.0 Уцуномія
152.4 Насусіобара
Тотіґі
Фукусіма
178.4 Сін-Сіракава
213.9 Коріяма
255.1 Фукусіма
На Ямаґата-сінкансен
Фукусіма
Міяґі
286.2 Сіроісі-Дзао
325.4 Сендай
363.8 Фурукава
385.7 Курікома-Коґен
Міяґі
Івате
406.3 Ітіносекі
431.3 Мідзусава-Есасі
448.6 Кітакамі
463.1 Сін-Ханамакі
496.5 Моріока
На Акіта-сінкансен
527.6 Івате-Нумакунай
562.2 Нінохе
Івате
Аоморі
593.1 Хатінохе
628.2 Сітінохе-Товада
674.9 Сін-Аоморі
На Хоккайдо-сінкансен

Тохоку-сінкансен (яп. 東北新幹線) — лінія мережі сінкансен між містами Токіо та Аоморі (префектура Аоморі). Лінія належить компанії JR East. Є найдовшою лінією мережі сінкансен.

Історія[ред. | ред. код]

Тохоку-сінкансен — одна з трьох перших ліній мережі сінкансен, розроблених у рамках дії японського закону про всеяпонське впровадження системи сінкансен (інші дві — Дзьоецу-сінкансен і Наріта-сінкансен). В 1971 році були ухвалені генеральний план і план підготовчих робіт і розпочалось будівництво.

  • В 1982 році була здана в експлуатацію ділянка від Омії до Моріокі.
  • В 1985 році — ділянка Уено — Омія.
  • В 1991 році — ділянка Токіо — Уено.
  • У 2002 році — ділянка Моріока — Хатінохе
  • У 2010 році була здана в експлуатацію остання ділянка від Моріокі до Сін-Аоморі.

Максимальна швидкість[1][ред. | ред. код]

  • Токіо — Омія: 110 км/год
  • Омія — Уцуномія: 275 км/год
  • Уцуномія — Моріока: 320 км/год
  • Моріока — Сін-Аоморі: 260 км/год

К 2020 року планується збільшити максимальну швидкість до 360 км/год.[2]

Маршрути[ред. | ред. код]

  • Хаябуса, сполученням Токіо — Сін-Аоморі.
  • Хаяте, сполученням Токіо — Сін-Аоморі.
  • Ямабіко, сполученням Токіо — Моріока та Токіо — Сендай
  • Насуно, сполученням Токіо — Коріяма

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Станом на березень 2014 року на Тохоку-сінкансен використовуються наступні типи поїздів:

  • серія E2: маршрути Хаяте / Ямабіко / Насуно
  • серія E3: маршрути Цубаса / Ямабіко / Насуно
  • серія E5: маршрути Хаябуса / Хаяте / Ямабіко/ Насуно
  • серія E6: маршрут Коматі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прес-реліз JR East від 10.11.2008
  2. «グループ経営構想Ⅴ» [Group Business Vision V (PDF)] Архівовано 2 грудня 2012 у Wayback Machine. (японською).

Посилання[ред. | ред. код]