Трибунал по Китаю
Трибунал по Китаю (англ. China Tribunal) або Лондонський суд London Tribunal — некомерційна неурядова організація, створена з ініціативи «Міжнародної коаліції з припинення зловживань у сфері трансплантації органів в Китаї» (ETAC; співзасновники — Девід Кілгур, Девід Мейтас і Ітан Гутман[1])[2], в яку входять кілька десятків юристів, вчених, лікарів, фахівців з етики, дослідників і правозахисників. Організація займається громадськими розслідуваннями випадків можливих зловживань у сфері трансплантації органів в Китаї. Була створена у 2018 році у Великій Британії, спочатку складався з семи осіб, яким було доручено з'ясувати, чи відповідають дійсності твердження про насильницьке видаляння органів у в'язнів совісті в материковому Китаї[3][4].
Передісторія[ред. | ред. код]
Трансплантаційна медицина в материковому Китаї є однією з найбільш розвинених у світі. Перші операції з пересадки людських органів були проведені в Китайській Народній Республіці в 1960-х роках, а у 2003 році кількість таких операцій перевищила 13 тисяч в рік і досягла максимуму[5]. Це викликало стурбованість деяких лікарів, вчених, громадсько-політичних діячів і підозри в насильницькому вилученні органів у деяких представників етнічних і релігійних меншин материкового Китаю. Згідно із законом КНР заборонене примусове вилучення органів для трансплантації та комерційна торгівля органами[6], однак допускається вилучення органів у засуджених до страти злочинців за їх попередньої згоди або дозволу їхніх родичів[7]. Добровільність і усвідомленість згоди людини, що опинилася в такій ситуації, також викликає сумніви у ряду експертів.
Учасники[ред. | ред. код]
Трибунал по Китаю очолює Джеффрі Найс, екс-головний обвинувач Міжнародного трибуналу по колишній Югославії, який представляв у ньому звинувачення проти президента Югославії Слободана Мілошевича.
Інші учасники — Мартин Елліот[en], професор кардіоторакальної хірургії Лондонського університетського коледжу, юрист Ендрю Ху (Andrew Khoo), у 2019 році очолював комітет конституційного права Малайзійської колегії адвокатів, юрист Регіна Паулоз (Regina Paulose) з США, що спеціалізується на міжнародному кримінальному праві та правах людини, іранський юрист Шаді Садр (Shadi Sadr), фахівець з прав людини та засновник організації «Справедливість для Ірану», підприємець Ніколас Ветч, що підтримує правозахисні та освітні НУО, американський історик Артур Волдрон[en], який займався дослідженнями Китаю, міжнародних відносин, націоналізму, війни та насильства[8].
Радником у діяльності Трибуналу по Китаю брав участь також лондонський юрист Хамід Сабі, фахівець з арбітражного судочинства і прав людини, який раніше брав участь в діяльності Трибуналу по Ірану, який розслідував масові вбивства політичних ув'язнених владою Ісламської Республіки Іран в 1980-х роках[8].
Ряд джерел[хто?] вказує на те, що суд тісно асоційований зі структурами міжнародної релігійної організації Фалуньгун[уточнити].
Рішення[ред. | ред. код]
З питання про підтримуване владою Китайської Народної Республіки насильницьке видаляння органів для трансплантації Трибунал по Китаю заслухав свідчення понад 50 свідків, у тому числі медичних працівників, науковців, колишніх ув'язнених, послідовників Фалуньгун та представників уйгурської мусульманського духовенства[9].
17 червня 2019 року Трибунал по Китаю прийняв остаточне рішення, в якому йшлося, що «члени Трибуналу впевнені — одноголосно і без жодних сумнівів — у тому, що насильницьке вилучення органів у в'язнів совісті, що приводить до численних жертв, тривалий час практикується в Китаї» [a][10], і що кожен, хто має справу з владою КНР або їх представниками — має справу зі злочинним політичним режимом.
У цьому ж рішенні Суд по Китаю встановив, що[10] :
- у КНР багаторазово застосовувалися тортури проти уйгурів і послідовників Фалуньгун;
- числові дані, в тому числі офіційні дані КНР, демонструють брак добровільних донорів органів для виконання такої кількості трансплантацій, що додатково підтверджує існування недобровільних донорів;
- медичні установи, що займаються трансплантацією органів, почали масово з'являтися у КНР раніше, ніж добровільне донорство органів отримало розвиток;
- у ході переслідування Фалуньгун у КНР відбувалися злочини проти людяності.
У заключній частині рішення суд зазначив, що «широкомасштабне примусове вилучення органів здійснювалося по всьому Китаю протягом багатьох років» і назвав цю практику «безпрецедентним злочином, яке можна порівняти з масовими вбивствами минулого століття»[10][11].
Оцінки та критика[ред. | ред. код]
Реакція влади КНР[ред. | ред. код]
За словами адвоката Хаміда Сабіма, Трибунал по Китаю неодноразово запрошував для опитування представників Китайської Народної Республіки, в тому числі провідних китайських медиків і співробітників посольства КНР в Лондоні, проте ніхто з них не відгукнувся на запрошення[3][12].
Як повідомляє The Guardian, китайський режим неодноразово відкидав подібні звинувачення і ставить під сумнів висновки цього громадського трибуналу, називаючи їх політично мотивованими та неправдивими. Проте ніяких аргументів китайською стороною представлено не було[13]. 17 червня 2019 року влада КНР заявила The Guardian, що «Китайський уряд завжди дотримувався керівних принципів Світової організації охорони здоров'я щодо трансплантації органів людини та в останні роки посилив контроль над трансплантацією органів. 21 березня 2007 року Держрада КНР затвердила постанову про трансплантацію людських органів за умови, що донорство людських органів повинно здійснюватися добровільно і безкоштовно. Ми сподіваємося, що чутки не обдурять британців».
Пояснення[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ About Us. endtransplantabuse.org (англ.). ETAC. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Independent People’s Tribunal is Established to Investigate Forced Organ Harvesting in China. endtransplantabuse.org (англ.). ETAC. 17 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ а б Who we are. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Nové srdce, ledvina či játra za pár týdnů. Čína dál odebírá orgány vězňům. idnes.cz (чес.). I-dnes. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ * Shenglan Tang, Qingyue Meng, Lincoln Chen, Henk Bekedam, Tim Evans, Margaret Whitehead[en] Health System Reform in China 1. Tackling the challenges to health equity in China [Архівовано 2022-01-21 у Wayback Machine.] // The Lancet, 20.10.2008. DOI:10.1016/S0140-6736(08)61364-1
- Longde Wang, Yu Wang, Shuigao Jin, Zunyou Wu, Daniel P. Chin, Jeffrey P. Koplan, Mary Elizabeth Wilson Health system reform in China 2. Emergence and control of infectious diseases in China [Архівовано 2017-02-15 у Wayback Machine.] // The Lancet, 20.10.2008. DOI:10.1016/S0140-6736(08)61365-3
- Gonghuan Yang, Lingzhi Kong, Wenhua Zhao, Xia Wan, Yi Zhai, Lincoln C. Chen, Jeffrey P. Koplan Health System Reform in China 3. Emergence of chronic non-communicable diseases in China [Архівовано 2017-08-09 у Wayback Machine.] // The Lancet, 20.10.2008. DOI:10.1016/S0140-6736(08)61366-5
- ↑ «China fury at organ snatching 'lies'» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], BBC News, 28 June 2001. Retrieved 24 September 2010
- ↑ Macartney, Jane (3 грудня 2005). China to ‘tidy up’ trade in executed prisoners’ organs. thetimes.co.uk (англ.). The Times. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ а б Who we are. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ China Tribunal: Final Judgment 17th June 2019. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|accessyear=(можливо,|access-date=?) (довідка) - ↑ а б в Short Form Conclusion of the China Tribunal Judgment. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. 17 червня 2019. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Smith, Saphora (18 червня 2019). China forcefully harvests organs from detainees, tribunal concludes. NBC News (англ.). NBC. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|accessyear=(можливо,|access-date=?) (довідка) - ↑ KOMENTÁŘ BENJAMINA KURASE: ZPRÁVA O STAVU CIVILIZACE (35) – Sklizeň lidských orgánů v Číně. prima.iprima.cz (чес.). TV Prima. 12 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Bowcott, Owen (17 травня 2019). China is harvesting organs from detainees, tribunal concludes. theguardian.com (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|accessyear=(можливо,|access-date=?) (довідка)
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Cina Tribunal [Архівовано 4 січня 2020 у Wayback Machine.] офіційний сайт
- Křeťan dnes, Čína podle londýnské komise dál nuceně odebírá orgány [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.] vězňům
- Český rozhlas, Lucie Vopálenská S jakým závěrem skončil nezávislý tribunál o odebírání orgánů v Číně [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.] (od 21. minuty)
- I-dnes, Ditta Kotoučová Nové srdce, ledvina či játra za pár týdnů. Čína dál odebírá orgány vězňům [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Lidovky, Martin Hampejs Konec turistiky za orgány. [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.] Británie chce pacientům zakázat cestování do Číny [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Prima TV, Benjamin Kuras Komentář Benjamina Kurase: Zpráva o stavu civilizace (35) — Sklizeň lidských orgánů v Číně [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Epoch Times ČR, Milan Kajínek Londýnský tribunál vynesl rozsudek — čínské nemocnice zneužívají vězně svědomí k transplantacím [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Týden, V Číně odebírají vězňům orgány, došel nezávislý soud k závěru [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Seznam zprávy, David Krkoška Britové jezdí do Číny za «orgánovou turistikou». [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.] Poslanci chtějí zákaz [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.]
- The Guardian, Owen Bowcott China is harvesting organs from detainees, tribunal concludes [Архівовано 16 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Forbes, Zak Doffman China Killing Prisoners To Harvest Organs For Transplant, Tribunal Finds [Архівовано 12 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- ABC News, Fu zhiyong China forcefully harvests organs from detainees, tribunal concludes [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- The Epoch Times, Cathy He 'Unmatched Wickedness': Tribunal Confirms Longstanding Allegations of Organ Harvesting by [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] China