Троща (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Троща»
Палітурка видання 2017 року
Автор Василь Шкляр
Дизайн обкладинки CreaLab creative laboratory
Країна Україна
Мова українська
Жанр історичний роман
Видавництво КСД
Видано 2017
Тип носія друкований
ebook
Сторінок 416
ISBN 978-617-12-3720-9

«Троща» — роман про УПА українського письменника Василя Шкляра — «батька українського бестселера» . Виданий у 2017 році в харківському видавництві «КСД». Роман про УПА, про бандерівців, про бандерівське підпілля, про часи, які розпочалися в другій половині 40-х років ХХ століття, коли завершилася збройна боротьба на два фронти.

Історія написання[ред. | ред. код]

Роман «Троща» написаний на документальній основі. Василь Шкляр довго шукав ідеальну історію про ті часи й знайшов її на Тернопільщині, на березі річки Стрипа. Саме тут у плавнях, очеретах, які називали трощею, у трикутнику між селами Купчинці, Ішків і Багатківці переховувалися вояки бандерівського підпілля. Це було ідеальне місце не тільки для захисту, ще тут можна було добре викупатися й нагрітися на сонці[1]. Драма, яка сталася з підпільниками в 1947 році, описана в романі Василя Шкляра. Письменник на презентації роману зазначив: «Коли я зайшов в Багатківці, мені показали велику хату священика, у якій Горліс-Горський писав другу частину своєї безсмертної книжки «Холодний Яр». Це для мене було великою несподіванкою. Я тоді зрозумів, що Холодний Яр не відпускає мене. Він, як наш Тарас, — скрізь. Саме головний герой мого роману воював у сотні української повстанської армії „Холодноярці“. За кільканадцять кілометрів від цього місця лежить село Ладичин, звідки родом один із головних героїв іншого мого роману «Маруся» — сотник Станімір. І я побачив, що коло замкнулося: мій край, мій матеріал, моя тема. Тоді я і розпочав працю над цим романом»[1][2].

Наклад[ред. | ред. код]

За підсумками 2017 року, КСД повідомили, що наклад роману вже сягнув більше 29 тис. примірників[3] (за іншими даними 35 тис. примірників).[4][5][6]

Сюжет[ред. | ред. код]

Події у творі відбуваються в двох часових вимірах — 47-й рік і 70-й рік ХХ століття. Головний герой — вояк УПА на псевдо «Місяць» після 25-річного ув'язнення повертається в місто на Сході України, бо повертатися на Галичину йому й таким, як він, заборонено. На міському цвинтарі герой натрапляє на могилу бойового друга, який нібито загинув у злощасному 47-ому. Та надпис на могильній плиті говорить про те, що товариш помер зовсім недавно. «Місяць» прагне розгадати таємницю підступної ганебної зради, внаслідок якої було знищено підпілля й загинуло багато побратимів. Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з'являється личина зрадника.[7]

Основні теми роману[ред. | ред. код]

Основні теми роману: «свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя[8].

Нагороди[ред. | ред. код]

Видання[ред. | ред. код]

Вперше роман вийшов у 2017 році у видавництві КСД.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Василь Шкляр презентував новий роман — ВиЧЕрпно, 15.08.2017
  2. «Завдання письменника — зайти зі свічкою туди, куди не ходить ніхто» — Високий замок, 15 травня 2018
  3. Українські бестселери 2017 року: говорять видавці — Чтиво, 29.12.2017
  4. Підсумки року видавництв. КСД: яким видався 2017-й для видавництва? — blog.yakaboo.ua, 14 грудня 2017
  5. Підсумки 2017 року: бестселери цього року та інші цікаві факти — bookclub.ua/ukr/, 22 грудня 2017
  6. Видавничі підсумки 2017 року. ЧАСТИНА 1 — Читай.ua, 2017-12-24
  7. Василь Шкляр «Троща»: зрада страшніша за смерть — Друг читача, 25.10.2017
  8. Новий бандерівський роман Василя Шкляра «Троща» — espres.tv, 19 серпня 2017
  9. Список переможців Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України» у 2017 році — Держкомтелерадіо України, 07.12.2017
  10. «КОРОНА…» — у списку 11-ти «найкращих книг України» — День, 13 грудня, 2017
  11. Нагороди — КСД, 2018
  12. Кому дати премію ім.В.Симоненка, визначили у Черкасах. Про Головне. 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]