Троща (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Троща»
Палітурка видання 2017 року
АвторВасиль Шкляр
Дизайн обкладинкиCreaLab creative laboratory
КраїнаУкраїна
Моваукраїнська
Жанрісторичний роман
ВидавництвоКСД
Видано2017
Тип носіядрукований
ebook
Сторінок416
ISBN978-617-12-3720-9

«Троща» — роман про УПА українського письменника Василя Шкляра — «батька українського бестселера» . Виданий у 2017 році в харківському видавництві «КСД». Роман про УПА, про бандерівців, про бандерівське підпілля, про часи, які розпочалися в другій половині 40-х років ХХ століття, коли завершилася збройна боротьба на два фронти.

Історія написання

[ред. | ред. код]

Роман «Троща» написаний на документальній основі. Василь Шкляр довго шукав ідеальну історію про ті часи й знайшов її на Тернопільщині, на березі річки Стрипа. Саме тут у плавнях, очеретах, які називали трощею, у трикутнику між селами Купчинці, Ішків і Багатківці переховувалися вояки бандерівського підпілля. Це було ідеальне місце не тільки для захисту, ще тут можна було добре викупатися й нагрітися на сонці[1]. Драма, яка сталася з підпільниками в 1947 році, описана в романі Василя Шкляра. Письменник на презентації роману зазначив: «Коли я зайшов в Багатківці, мені показали велику хату священика, у якій Горліс-Горський писав другу частину своєї безсмертної книжки «Холодний Яр». Це для мене було великою несподіванкою. Я тоді зрозумів, що Холодний Яр не відпускає мене. Він, як наш Тарас, — скрізь. Саме головний герой мого роману воював у сотні української повстанської армії „Холодноярці“. За кільканадцять кілометрів від цього місця лежить село Ладичин, звідки родом один із головних героїв іншого мого роману «Маруся» — сотник Станімір. І я побачив, що коло замкнулося: мій край, мій матеріал, моя тема. Тоді я і розпочав працю над цим романом»[1][2].

Наклад

[ред. | ред. код]

За підсумками 2017 року, КСД повідомили, що наклад роману вже сягнув більше 29 тис. примірників[3] (за іншими даними 35 тис. примірників).[4][5][6]

Сюжет

[ред. | ред. код]

Події у творі відбуваються в двох часових вимірах — 47-й рік і 70-й рік ХХ століття. Головний герой — вояк УПА на псевдо «Місяць» після 25-річного ув'язнення повертається в місто на Сході України, бо повертатися на Галичину йому й таким, як він, заборонено. На міському цвинтарі герой натрапляє на могилу бойового друга, який нібито загинув у злощасному 47-ому. Та надпис на могильній плиті говорить про те, що товариш помер зовсім недавно. «Місяць» прагне розгадати таємницю підступної ганебної зради, внаслідок якої було знищено підпілля й загинуло багато побратимів. Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з'являється личина зрадника.[7]

Основні теми роману

[ред. | ред. код]

Основні теми роману: «свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя[8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Видання

[ред. | ред. код]

Вперше роман вийшов у 2017 році у видавництві КСД.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Василь Шкляр презентував новий роман — ВиЧЕрпно, 15.08.2017
  2. «Завдання письменника — зайти зі свічкою туди, куди не ходить ніхто» — Високий замок, 15 травня 2018
  3. Українські бестселери 2017 року: говорять видавці — Чтиво, 29.12.2017
  4. Підсумки року видавництв. КСД: яким видався 2017-й для видавництва? — blog.yakaboo.ua, 14 грудня 2017
  5. Підсумки 2017 року: бестселери цього року та інші цікаві факти — bookclub.ua/ukr/, 22 грудня 2017
  6. Видавничі підсумки 2017 року. ЧАСТИНА 1 — Читай.ua, 2017-12-24
  7. Василь Шкляр «Троща»: зрада страшніша за смерть — Друг читача, 25.10.2017
  8. Новий бандерівський роман Василя Шкляра «Троща» — espres.tv, 19 серпня 2017
  9. Список переможців Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України» у 2017 році — Держкомтелерадіо України, 07.12.2017
  10. «КОРОНА…» — у списку 11-ти «найкращих книг України» — День, 13 грудня, 2017
  11. Нагороди — КСД, 2018
  12. Кому дати премію ім.В.Симоненка, визначили у Черкасах. Про Головне. 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]