Купчинці (Козівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Купчинці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський район
Рада/громада Купчинецька сільська рада
Код КОАТУУ 6123085601
Облікова картка Купчинці 
Основні дані
Засноване 1312
Населення 1302
Територія 0,596 км²
Густота населення 2333.96 осіб/км²
Поштовий індекс 47662
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°26′54″ пн. ш. 25°21′21″ сх. д. / 49.44833° пн. ш. 25.35583° сх. д. / 49.44833; 25.35583Координати: 49°26′54″ пн. ш. 25°21′21″ сх. д. / 49.44833° пн. ш. 25.35583° сх. д. / 49.44833; 25.35583
Середня висота
над рівнем моря
344 м[1]
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Денисів-Купчинці
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 47662, с. Купчинці, вул. І. Франка, 45
Карта
Купчинці. Карта розташування: Україна
Купчинці
Купчинці
Купчинці. Карта розташування: Тернопільська область
Купчинці
Купчинці

Купчинці у Вікісховищі?

Ку́пчинці — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на сході району. Центр Купчинецької сільради, якій підпорядковане село Драгоманівка. Через село проходить автодорога Т 2006 (Бучач — Білявинці — Зарваниця — Городище; стан на початок зими 2013—2014 — задовільний з натяжкою як для територіальних доріг).

Населення — 1302  особи (2014 р.)

Історія[ред. | ред. код]

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва с. Купчинці походить від слова «купець»[джерело?]. За давніми переказами[джерело?] на цій території довший період перебували купці, які запам'ятались жителям.

Перша писемна згадка[ред. | ред. код]

12 ст. на місці Купчинців було містечко Бродилів, яке зруйнувала монголо-татарська орда.

Перша писемна згадка — 1312 р. 1564 р. Купчинці згадане як місто.

16481649 містечко разом із замком зазнало значних руйнувань. Поблизу села 30 серпня 1650 Іван Богун розбив польське військо гетьмана Калиновського. 2 травня (або 12[2] 1651 року біля села відбулася невелика сутичка між козацькими та польськими військами[3].

У листопаді 1672 німецький мандрівник Ульріх фон Вердум відвідав Купчинці і залишив його опис.[4]

За часів австрійського панування Купчинці втратили статус містечка.

У дорадянський час діяли філії українських товариств «Просвіта», «Сокіл», «Січ», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства, Братство тверезості.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ присілок «Мар'янка» 1 липня 1926 р. вилучено із сільської гміни (самоврядної громади) Купчинці Тернопільського повіту Тернопільського воєводства й утворено самоврядну адміністративну гміну[5].

1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи Купчинці включені до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Яструбове[6].

На 1 січня 1939-го в селі з 3020 жителів було 2790 українців-греко-католиків, 120 українців-латинників, 30 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 50 євреїв[7].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[8]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,92
російська 0,08

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник Іванові Франку

Археологічні[ред. | ред. код]

Поблизу Купчинців виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Братська могила воїнам РА (1944),
  • Пам'ятник на честь загиблих. Постать воїна з автоматом, встановлена на прямокутному постаменті. Напис: «Слава воїнам-односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р». Перед постаментом — лавровий вінок. Матеріал — бетон, камінь-пісковик.
  • Пам'ятник І. Франку (1970, скульптор Іван Гончар, архітектор Борис Гаврилюк).[9]
  • Пам'ятник П. Думці (1994, скульптор І. Мулярчук).
  • Пам'ятні хрести на честь скасування панщини, заснування Братства тверезості (1878).
  • Насипана символічна могила Борцям за волю України (1991).

Природничі[ред. | ред. код]

Орнітологічний заказник місцевого значення Канали.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельні заклади.

Релігія[ред. | ред. код]

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1899, кам'яна), капличка (1991, кам'яна).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

  • неодноразово бував Іван Франко. Зокрема на селянському вічі 1894 року, потім двічі у наступному, 1895-му, під час виборчої кампанії до австрійського парламенту 1897 року і навесні 1902.[9]
  • мав маєток, проживав Гладишовський Олександер — перший секретар посольства УНР в Швейцарії, Данії.[13][14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прогноз погоди в с. Купчинці (Тернопільська область)
  2. Józef Długosz. ''Sobieski Marek h. Janina (1628—1652) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 2000.— Polska Akademia Nauk, PAU. — Tom ХXXIX/4, zeszyt 163.— S. 505. (пол.)
  3. П. Гуцал. Берестецька битва 1651 // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 114.
  4. Купчинці // Замки і фортеці України
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 maja 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej «Marjanka» w powiecie i województwie tarnopolskim. (пол.)
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. (пол.)
  7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 91.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  9. а б Хома В. Погруддя І. Франкові в Купчинцях // Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 159.
  10. Хома В. Блажкевич Іван Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 142. — ISBN 966-528-197-6.
  11. Ониськів М. Вільчинський Олександр Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 282. — ISBN 966-528-197-6.
  12. Савак Б., Хома В. Пастух Богдан Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 37. — ISBN 978-966-528-279-2.
  13. Гладишовський Олександер // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  14. Дуда І. Гладишовський Олександр Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 359. — ISBN 966-528-197-6.

Література[ред. | ред. код]