Чорне Сонце (роман Василя Шкляра)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Чорне Сонце»
Vasyl Shkliar - Chorne sonze (Palityrka vyd. 2018, UKR).jpg
Палітурка видання 2018 року
Автор Василь Шкляр
Дизайн обкладинки CreaLab creative laboratory
Країна Україна
Мова українська
Жанр історичний
сучасна проза
Видавництво КСД
Видано 2015
Тип носія друкований
ebook
Сторінок 304
ISBN 978-966-14-9910-1

«Чо́рне Со́нце», повна назва «Чо́рне Со́нце або́ ду́ма про браті́в азо́вських» — невеликий роман Василя Шкляра, що вийшов 2015 року[1][2]. Твір вперше був надрукований у збірці «Чорне сонце», куди також увійшли ранні оповідання письменника «Танець під чортову дудку» (1980), «Крук — птаха нетутешня» (1979), «Останній шанс Захара Скоробагатька» (1982), «Високі гори у Ялті» (1985) та «Цілком таємні історії» (1990)[3][4][5].

Історія написання[ред. | ред. код]

Задум роману прийшов Шкляреві після знайомства з військовим «Азову» Олександром з позивним «Художник». З Олександром він познайомився ще у 2009 році за часів Януковича, коли презентував «Чорного ворона» У Кривому Розі; cаме Олександр допоміг тоді Шкляреві організувати презентацію в місцевому театрі. Згодом Шкляр знову зустрів Сашка на Майдані, а після початку Українсько-російської війни (2014-) і на фронті як військового полку «Азов». Одного разу Сашко зателефонував до Шкляра й сказав, що потребує поради як врятувати стародавню скульптуру «скіфської баби». На що Шкляр відповів: «Сашко, дитино. Ти себе рятуй. Скіфська баба простояла тисячоліття. Вона бачила всі війни. Ніякий дідько її не вхопив». Цей випадок і став поштовхом до написання повісті-притчі про бійців «Азову». У творі головний герой був написаний Шклярем саме з «Художника», й автор лише трохи українізував його позивний, змінивши на «Маляра», а всі решта прізвиськ та імен лишились незмінними.[6]

У одному з своїх інтерв'ю, Шкляр зазначав, що написав «Чорне сонце» також як віддарунок воякам Азову за їх символічний подарунок з Українсько-російської війни (2014-). Письменник описував це так «якось з [вояками Азову] на війні трапилась містично-філософська історія. Коли в Широкиному згоріла бібліотека, не збереглося жодного видання. Уцілів лише «Кобзар» Тараса Шевченка. Хлопці [з Азову] подарували мені цю книжку. Я ж у свою чергу вирішив зробити їм свій віддарунок, написавши про них».[7]

Наклад[ред. | ред. код]

За підсумками 2015 року, видавництво «Клуб сімейного дозвілля» повідомило, що «Чорне Сонце» Шкляра зайняло 3-тє місце за кількістю проданих копій серед всіх україномовних книг видавництва (як перекладних так і україномовних в оригіналі).[8] У листопаді 2015 році у ЗМІ повідомлялося, що перший наклад у 10 тисяч екземплярів було продано за півтора тижні, і що другий тираж у 16 тисяч примірників — вже теж майже весь проданий (тобто в сумі 26 тисяч екземплярів).[9]

Сюжет[ред. | ред. код]

Твір присвячено бійцям полку «Азов», які хоробро боронять Україну у Російсько-українській війні (2014-). У романі йдеться про трагічні події російсько-української війни очима бійця полку «Азов». Головний герой — двадцятивосьмирічний чоловік, який любить свою країну, прагне нової долі для неї і намагається робити все для цього, навіть ризикуючи власним життям. Також туди входять "Танець під чортову дудку", "крук птаха не тутешня","останній шанс Захара Скоробагатька","Високі гори в Ялті","Цілком таємні історії".

Основні теми роману[ред. | ред. код]

Книга піднімає питання: хто і навіщо затягує війну, чому гинуть найкращі, чому місцеві жителі вважають своїх визволителів ворогами, яким наш герой бачить майбутнє батьківщини.

Видання[ред. | ред. код]

Вперше роман вийшло у 2015 році у видавництві КСД.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]