Турпан (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Турпан
Синьга (Melanitta nigra)
Синьга (Melanitta nigra)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Alaudidae)
Підродина: Качині (Anatinae)
Триба: Mergini
Рід: Турпан (Melanitta)
F. Boie, 1822[1]
Види
Синоніми
Oidemia Fleming, 1822[3]
  • Ania Stephens, 1824[4]
  • Maceranas Lesson, 1828[5]
  • Macroramphus Lesson, 1828
  • Pelionetta Kaup, 1829[6]
  • Melanetta G.R. Gray, 1840[7]
  • Melanonetta Sundevall, 1872[8]
  • Phaeonetta Stone, 1907[9]
Посилання
Вікісховище: Melanitta
Віківиди: Melanitta
EOL: 45510592
ITIS: 175162
NCBI: 198026
Fossilworks: 83452

Турпа́н[10] (Melanitta) — рід гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae). Представники цього роду мешкають в Євразії і Північній Америці[11].

Турпани і синьги — морські качки, середня довжина яких становить 43-58 см, розмах крил 78-99 см, а вага 861—2104 г. Вони мають кремезну будову тіла, коротку шию і велику голову. Самці мають переважно чорне забарвлення і помітно великі дзьоби, часто з виступом біля основи. Іноді на крилах у них є білі «дзеркальця». Самиці мають темно-буре забарвлення.

Турпани і синьги гніздяться на крайній півночі Європи, Азії і Північної Америки, а зимують південніше, в помірних зонах цих континентів. Вони формують великі зграї в прибережних водах. Добре пірнають, літають некохоче, з розбігу. зграя в польоті розтягується в довгий ряд. Живляться молюсками, личинками водних комах, іноді дрібною рибою і корневищами водник рослин. Гніздяться на землі, на берегу моря, озера або річки, в лісистій або тундровій місцевості. Встелюють гнізда пухом. В кладці від 6 до 10 яєць, інкубаційний період триває приблизно 3 тижні. Насиджують і доглядають за пташенятами лише самиці.

Виділяють шість видів:[12]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Наукова назва роду Melanitta походить від сполучення слів дав.-гр. μελας — чорний і νηττα — качка.[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. F. Boie. Ueber Classification, infonderheit der europäischen Vögel. „Isis von Oken”. 10–11, ss. kol. 564, 1822. 
  2. Eyton, Thomas Campbell (1838). A Monograph on the Anatidae, or Duck Tribe. London: Longman, Orme, Brown, Green, & Longman. с. 52.
  3. J. Fleming: The philosophy of zoology, or, A general view of the structure, functions, and classification of animals. Cz. 2. Edynburg: Hurst, Robinson & Co., 1822, s. 260. 
  4. J.F. Stephens: Oidemia. Scoter. W: G. Shaw: General zoology, or Systematic natural history. Cz. 12: Aves. London: Printed for G. Kearsley, 1824, s. 212. 
  5. R.-P. Lesson: Manuel d’ornithologie, ou, Description des genres et des principales especes d’oiseaux. T. 2. Paris: Roret, Libraire, rue Hautefeuille, au Coin de Celle du Battoir, 1828, s. 414. 
  6. J.J. Kaup: Skizzirte Entwickelungs-Geschichte und natürliches System der europäischen Thierwelt: Erster Theil welcher die Vogelsäugethiere und Vögel nebst Andeutung der Entstehung der letzteren aus Amphibien enthält. Darmstadt: In commission bei Carl Wilhelm Leske, 1829, ss. 107, 196. 
  7. G.R. Gray: A list of the genera of birds: with their synonyma an indication of the typical species of each genus. London: R. and J.E. Taylor, 1840, s. 75. 
  8. C. J. Sundevall: Methodi naturalis avium disponendarum tentamen: försök till fogelklassens naturenliga uppställnung. Sztokholm: Samson & Wallin, 1872, s. 149. 
  9. W. Stone. Some Changes in the Current Generic Names of North American Birds. „The Auk”. 24, s. 198, 1907. 
  10. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  11. Carles Carboneras: Family Anatidae (Ducks, geese and Swans). W: Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 1: Ostrich to Ducks. Barcelona: Lynx Edicions, 1992, ss. 622–623. ISBN 84-87334-10-5. 
  12. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 січня 2023.
  13. Melanitta deglandi у базі Avibase.
  14. а б R.T. Chesser, K.J. Burns, C. Cicero, J.L. Dunn, A.W. Kratter, I.J. Lovette, P.C. Rasmussen, J.V. Remsen Jr., D.F. Stotz & K. Winker. Sixtieth Supplement to the American Ornithological Society’s Check-list of North American Birds. „The Auk”. 136, ss. 1–23, 2019. doi:10.1093/auk/ukz042. 
  15. Melanitta deglandi у базі Avibase.
  16. Melanitta americana у базі Avibase.
  17. G. Sangster, J.M. Collinson, A.J. Helbig, A.G. Knox & D.T. Parkin. Taxonomic recommendations for British birds: third report. „Ibis”. 147, ss. 821–826, 2005. doi:10.1111/j.1474-919x.2005.00483.x. 
  18. M. Collinson, D.T. Parkin, A.G. Knox, G. Sangster & A.J. Helbig. Species limits within the genus Melanitta, the scoters. „British Birds”. 99, ss. 183–201, 2006. Cytat: Kompletna lista ptaków świata (Instytut Nauk o Środowisku Uniwersytetu Jagiellońskiego). 
  19. G. Sangster. Acoustic differences between the scoters Melanitta nigra nigra and M. n. americana. „The Wilson Journal of Ornithology”. 121 (4), ss. 696–702, 2009. 
  20. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 246. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Kear, J., ред. (2005). Ducks, Geese and Swans. Т. I. Oxford University Press. с. 378. ISBN 0198610084.