Тілопо лусонський
| Тілопо лусонський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptilinopus marchei (Oustalet, 1880) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ramphiculus marchei | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тілопо лусонський[2] (Ptilinopus marchei) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Філіппін[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 40 см. Голова червонувато-рожева, на скронях великі чорні плями. Шия, горло і верхня частина груде білуваті, нижня частина грудей і живіт білі. На горлі і грудях велики пляма, зверху оранжева, знизу червона. Гузка жовтувато-коричнева із зеленими смужками. Верхня частина тіла чорнувата із темно-зеленим відблиском. На крилах яскраво-малинові плями. Надхвістя і хвіст темно-зелені, ні кінці хвостасвітла смуга. Дзьоб червоний, на кінці жовтий. Лапи червоні. У самиць верхня частина тіла зеленуватіша, ніж у самців.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Лусонські тілопо є ендеміками острова Лусон. Вони живуть у рівнинних і гірських вологих тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 450 до 1500 м над рівнем моря, хоча якось спостерігалися на висоті 2300 м над рівнем моря. Віддають перевагу первинним тропічним лісам на висоті понад 1000 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Лусонські тілопо живуть поодинці або парами, іноді утворюють невеликі зграйки. Живляться плодами.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція лусонських тілопо становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища. Площа лісів в горах Сьєрра-Мадре[en] зменшилась на 83% з 1930-х років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus marchei. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Field Guides. с. 68–69.
Джерела[ред. | ред. код]
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht, Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |