Унук Ельхайя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Унук Ельхайя
Зоряна мапа що показує положення зорі Унук Ельхайя у сузір'я Голови Змії
Cercle rouge 100%.svg

Змія — сузір'я, в якому знаходиться Унук Ельхайя.
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Змія
Пряме піднесення 15h 44m 16.07431s[1]
Схилення +06° 25′ 32.2633″[1]
Видима зоряна величина (V) 2.623
Характеристики
Спектральний клас K2 III
Показник кольору (B−V) +1.167[2]
Показник кольору (U−B) +1.248[2]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +2.63[3] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +133.84[1] мас/р
Схил.: +44.81[1] мас/р
Паралакс (π) 44.10 ± 0.19 мас
Відстань 74 ± 0.3 св. р.
(22.68 ± 0.1 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
+0.88 ± 0.03[4]
Фізичні характеристики
Радіус 12[5] R
Світність 70[6] L
Ефективна температура 4,498[7] K
Металічність 0.03[7]
Обертання 4.3 км/c[7]
Інші позначення
Унукалхай, Серце Змії, 24 Serpentis, HR 5854, HD 140573, SAO 121157, HIP 77070, ADS 9765, CCDM 15442+0626.[8]

Унук Ельхайя (α Змії, Серце Змії, Унукалхай) — подвійна зоря в екваторіальному сузір'ї Змії. Маючи видиму зоряну величину 2,64m[9], ця зоря є найяскравішою в сузір'ї, і її можна спостерігати неозброєним оком майже з будь-якої точки Землі. Виміри паралакса дають відстань приблизно 74 світлових роки (22,6 парсека) від Сонця.

Властивості[ред.ред. код]

Унук Ельхайя — зоряний гігант спектрального класу K2 III, що витратив водень у своєму ядрі та зійшов із головної послідовності у процесі своєї зоряної еволюції. Інтерферометричні виміри кутового діаметра цієї зорі після корекції на потемніння до краю[10] дають 4,85 ± 0,05 мас[11], що, у свою чергу, дає фізичний радіус приблизно в 12 разів більший за радіус Сонця[5]. Ефективна температура зовнішньої оболонки досягає 4498 K,[7], що надає зорі помаранчевий колір, характерний для зір класу К[12].

Світність зорі приблизно в 38 разів більше за сонячну в оптичному спектрі та в 32 рази більше — в інфрачервоному[6]. Має два супутники: +11,8 m та +13 m з кутовими відокремленнями 58" та 2,3' відповідно.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357. 
  2. а б Gutierrez-Moreno, Adelina та ін. (1966). A System of photometric standards 1. Publicaciones Universidad de Chile, Department de Astronomy. с. 1–17. Bibcode:1966PDAUC...1....1G. 
  3. Famaey, B. та ін. (January 2005). Local kinematics of K and M giants from CORAVEL/Hipparcos/Tycho-2 data. Revisiting the concept of superclusters. Astronomy and Astrophysics 430 (1): 165–186. Bibcode:2005A&A...430..165F. arXiv:astro-ph/0409579. doi:10.1051/0004-6361:20041272. 
  4. Carney, Bruce W. та ін. (March 2008). Rotation and Macroturbulence in Metal-Poor Field Red Giant and Red Horizontal Branch Stars. The Astronomical Journal 135 (3): 892–906. Bibcode:2008AJ....135..892C. arXiv:0711.4984. doi:10.1088/0004-6256/135/3/892. 
  5. а б Lang, Kenneth R. (2006). Astrophysical formulae. Astronomy and astrophysics library 1 (вид. 3rd). Birkhäuser. ISBN 3-540-29692-1. . Радіус (R*) обчислюється за формулою:
  6. а б Kaler, James B. UNUKALHAI (Alpha Serpentis). Stars (University of Illinois). Процитовано 2012-01-11. 
  7. а б в г Massarotti, Alessandro та ін. (January 2008). Rotational and Radial Velocities for a Sample of 761 HIPPARCOS Giants and the Role of Binarity. The Astronomical Journal 135 (1): 209–231. Bibcode:2008AJ....135..209M. doi:10.1088/0004-6256/135/1/209. 
  8. UNUKALHAI -- Star in double system. SIMBAD (Centre de Données astronomiques de Strasbourg). Процитовано 2012-01-11. 
  9. Змія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 173. — ISBN 966-613-263-X.
  10. Потемніння до краю // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 375. — ISBN 966-613-263-X.
  11. Richichi, A.; Percheron, I.; Khristoforova, M. (February 2005). CHARM2: An updated Catalog of High Angular Resolution Measurements. Astronomy and Astrophysics 431: 773–777. Bibcode:2005A&A...431..773R. doi:10.1051/0004-6361:20042039. 
  12. The Colour of Stars. Australia Telescope, Outreach and Education (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation). December 21, 2004. Процитовано 2012-01-16.