Світність Сонця

Світність Сонця (L☉) — потужність електромагнітного випромінювання Сонця, яку в астрономії широко використовують для вимірювання світності інших об'єктів — зір, галактик тощо, виражаючи їхню світність у сонячних одиницях.
Номінально світність Сонця визначена Міжнародним астрономічним союзом як 3,828×1026 Вт[2]. Це майже точно відповідає болометричній абсолютній зоряній величині +4,74.
У дійсності Сонце — слабкозмінна зоря, і його фактична світність трохи змінюється з часом[3]. Головною модою змінності Сонця є одинадцятирічний цикл сонячної активності, який викликає квазіперіодичну зміну світності з амплітудою близько ±0,1 %. Вважають, що решта коливань за останні 200—300 років набагато менші[4].
Світність Сонця пов'язана з сонячною сталою — потоком сонячного випромінювання, що проходить за одиницю часу через одиничну площу, орієнтовану перпендикулярно до потоку, на відстані однієї астрономічної одиниці від центру Сонця зовні земної атмосфери. Повільні зміни нахилу осі Землі та форми її орбіти викликають циклічні зміни сонячної радіації. Результатом є орбітальний вплив, який викликає цикли Міланковича, що впливають на земні льодовикові цикли. Середнє опромінювання верхньої частини атмосфери Землі називають сонячною сталою, I☉. Опромінювання визначають як потужність на одиницю площі, тому світність Сонця (загальна потужність, випромінювана Сонцем) — це опромінювання на Землі (сонячна стала), помножене на площу сфери, радіус якої дорівнює середній відстані між Землею та Сонцем: де A — астрономічна одиниця (виражена в метрах), а k — константа (значення якої дуже близьке до одиниці), яка відображає той факт, що середня відстань від Землі до Сонця не дорівнює точно одній астрономічній одиниці.
- ↑ Ribas, Ignasi (Лютий 2010), The Sun and stars as the primary energy input in planetary atmospheres (PDF), Solar and Stellar Variability: Impact on Earth and Planets, Proceedings of the International Astronomical Union, IAU Symposium, т. 264, с. 3—18, arXiv:0911.4872, Bibcode:2010IAUS..264....3R, doi:10.1017/S1743921309992298
- ↑ Resolution B3 on recommended nominal conversion constants for selected solar and planetary properties (PDF). International Astronomical Union. 2015. Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2016. Процитовано 5 червня 2018.
- ↑ Vieira, L. E. A.; Norton, A.; Dudok De Wit, T.; Kretzschmar, M.; Schmidt, G. A.; Cheung, M. C. M. (2012). How the inclination of Earth's orbit affects incoming solar irradiance (PDF). Geophysical Research Letters. 39 (16): L16104 (8 pp.). Bibcode:2012GeoRL..3916104V. doi:10.1029/2012GL052950. insu-01179873.
- ↑ Noerdlinger, Peter D. (2008). Solar Mass Loss, the Astronomical Unit, and the Scale of the Solar System. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 801: 3807. arXiv:0801.3807. Bibcode:2008arXiv0801.3807N.
- Sackmann, I.-J.; Boothroyd, A. I. (2003), Our Sun. V. A Bright Young Sun Consistent with Helioseismology and Warm Temperatures on Ancient Earth and Mars, Astrophys. J., 583 (2): 1024—39, arXiv:astro-ph/0210128, Bibcode:2003ApJ...583.1024S, doi:10.1086/345408, S2CID 118904050
- Foukal, P.; Fröhlich, C.; Spruit, H.; Wigley, T. M. L. (2006), Variations in solar luminosity and their effect on the Earth's climate, Nature, 443 (7108): 161—66, Bibcode:2006Natur.443..161F, doi:10.1038/nature05072, PMID 16971941, S2CID 205211006
- Pelletier, Jon D. (1996), Variations in Solar Luminosity from Timescales of Minutes to Months, Astrophys. J., 463 (1): L41—L45, arXiv:astro-ph/9510026, Bibcode:1996ApJ...463L..41P, doi:10.1086/310049, S2CID 7372755
- Stoykova, D. A.; Shopov, Y. Y.; Ford, D.; Georgiev, L. N. та ін. (1999), Powerful Millennial-Scale Solar Luminosity Cycles and Their Influence Over Past Climates and Geomagnetic Field, Proceedings of the AGU Chapman Conference: Mechanisms of Millennial Scale Global Climate Change