Урусов Лев Володимирович
| Урусов Лев Володимирович | |
.jpg) | |
| Народження: |
31 грудня 1877 Санкт-Петербург, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: |
6 січня 1933[1] (55 років) Париж, Франція |
| Країна: | Російська імперія |
| Освіта: | Олександрівський ліцейd |
| Рід: | Urusovd |
| Батько: | Vladimir Urusovd |
| Мати: | Yuliya Gagarinad |
Князь Лев Володимирович Урусов (31 грудня 1877 , Санкт-Петербург — 1933, Париж) — російський дипломат, член МОК з 1910 по 1933 рік. Онук генерала П. О. Урусова, племінник дипломата Л. П. Урусова.
Життєпис[ред. | ред. код]
Лев Володимирович Урусов народився в 1877 році в сім'ї статського радника, камергера Володимира Павловича Урусова. У 1898 році закінчив Імператорський Олександрівський ліцей. З того ж року перебував на службі в МЗС. З 1910 по 1912 рік очолював російську дипломатичну місію в Болгарії, в 1912- 1916 роках був першим секретарем російського посольства в Японії. З 1917 року в еміграції.
Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]
Князь Урусов був одним з найсильніших російських тенісистів свого часу. У 1907 році він став чемпіоном Санкт-Петербурга, а на наступний рік чемпіоном Росії. У 1913 році, перебуваючи на дипломатичній службі в Японії, Урусов виграв відкрита першість Токіо з тенісу в одиночному розряді. З 1910 року до самої смерті в 1933 році Урусов був членом МОК. Після закінчення Першої світової війни неодноразово виступав з пропозиціями про повернення російського представництва в міжнародне Олімпійський рух, перш за все, перед Олімпіадою 1920 року, у вигляді команди, складеної з емігрантів, а потім, перед Олімпіадою 1924 року, у вигляді двох команд, емігрантській і радянської[2], але керівництво МОК, висловивши захоплення патріотизмом князя, ці проекти рішуче відхилив: Радянська Росія не була визнана МОК, а емігранти не уявляли реальну країну[3].
У 2008 році ім'я князя Льва Володимировича Урусова було внесено в списки Зали російської тенісної слави в номінації «Піонери вітчизняного тенісу». Анна Дмитрієва повідомила репортерам, що родичів князя в Росії не залишилося і що пам'ятна статуетка і диплом лауреата будуть зберігатися в Росії, поки не будуть затребувані кимось із його родичів за кордоном[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ Pierre de Coubertin. Olympic Memoirs. XX. The Capitol in Rome // Olympic Review. — 1978. — Vol. 128 (27 April). — P. 368—372. Архівовано з джерела 15 серпня 2012. Процитовано 19 червня 2021.
- ↑ Юрий Лукосяк. (31 мая 2008). Первые петербуржцы, вошедшие в элиту (PDF). Советский спорт в Санкт-Петербурге. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2012. Процитовано 4 листопада 2010.
- ↑ Ерастов, Александр (4 декабря 2008). Золотой «Оскар» с ракеткой: В «Зал российской теннисной славы» введены новые лауреаты. Российская газета. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 4 листопада 2010.
Література[ред. | ред. код]
Урусов Л. Щоденники 1914—1917 рр. Тамбов. Тамбовський поліграфічний союз. 2017 р. 590С.
Посилання[ред. | ред. код]
- Урусов Лев Владимирович [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис»