Усне — письмове мовлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Усне — письмове мовлення — графічно оформлена мова, організована на основі буквених і інших зображень, яка, незважаючи на письмову форму, володіє характеристиками усного мовлення з точки зору структури і лексики. Дана «проміжна» форма мови виникла внаслідок пристосування мови до умов спілкування в Інтернеті (зокрема, в чатах, блогосфері, соціальних мережах).

В усному — писемному мовленні чітко простежуються властивості усної комунікації:

  • діалогічність;
  • використання смайликів (емотиконів, емодзі), закреслювань, шрифтів та інших інструментів, які замінюють невербальні засоби усного спілкування (жестів, міміки);
  • еліпсиси.

Інструменти збагачення писемного мовлення[ред. | ред. код]

Виділяють декілька інструментів збагачення писемного мовлення:

  • Смайлики, що виконують функції міміки й інтонації;
  • Закреслення тексту, що використовується для позначення думок, тоді як «вголос» вимовляють інше (незакреслене);
  • Опис поведінки, позначення емоцій текстом в зірочках (*ніяковіє*, *хмуриться*, *існує*);
  • Регістр, великі та малі літери, часто сприймаються як аналог гучності;
  • Різні шрифти для розставляння акцентів;
  • Скорочення, які використовуються в цілях економії простору та швидкості набору тексту.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]