Фатса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фатса

Fatsa Sahil.jpg

Координати 41°01′20″ пн. ш. 37°29′31″ сх. д. / 41.02222222224977344° пн. ш. 37.49194444447177688° сх. д. / 41.02222222224977344; 37.49194444447177688Координати: 41°01′20″ пн. ш. 37°29′31″ сх. д. / 41.02222222224977344° пн. ш. 37.49194444447177688° сх. д. / 41.02222222224977344; 37.49194444447177688

Країна Flag of Turkey.svg Туреччина[1]
Адмінодиниця Орду[1]
Населення 116 154 осіб (2018)
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 452 (Орду)
Поштовий індекс 52
Автомобільний код 52 (Орду)
GeoNames 747155, 8631639
Офіційний сайт fatsa.gov.tr
Фатса. Карта розташування: Туреччина
Фатса
Фатса
Фатса (Туреччина)

Фатса (тур. Fatsa) — місто і район у Туреччині, на узбережжі Чорного моря, у провінції Орду. Населення 116 154 осіб (2018).

Історія[ред. | ред. код]

Місто Полемоній (дав.-гр. Πολεμώνιον, лат. Polemonium) було засноване царем Понту Полемоном I (38-8 до н. е.) на місці колишнього міста Сіди (Сіда, Σίδη, Side). По імені Сіди родюча рівнина в долині річки Боламан[de] називалася Сідена. Полемон отримав царство за заслуги перед правителем Римської республіки Марком Антонієм. Від Полемона вся середня частина Понту називалася Понт Полемонійський (Понт Полемоніацький, Πόντος Πολεμωνιακός)[2][3][4]. Царство простягалося від Ірису (Єшиль-Ирмака) до Фарнакії (Гіресуна), Трапезунта (Трабзона) і Колхиди, включало землі тібаренів[en] і халдів[5]. Місто також називалося Фабда[6] (Φάβδα, Φαδισάνη, Φάδισα) і Фаца (Φάτσα)[7].

В 1912 році у місті та районі проживали: мусульмани — 29 119 осіб, греки — 2670 осіб[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GEOnet Names Server — 2018.
  2. Любкер Ф. Polemonium // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  3. Любкер Ф. Pontus // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  4. Любкер Ф. Polemon // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  5. Страбон. География. XII, 3, 29
  6. Страбон. Географія. XII, 3, 16
  7. Friedrich Heinrich Theodor Bischoff. Vergleichendes Wörterbuch der alten, mittleren und neuen Geographie. — 1829.
  8. Sotiriadis, George. An Ethnological Map Illustrating Hellenism in the Balkan Peninsula and Asia Minor. — London, 1918.