Федоро-Шулічине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Федоро-Шулічине
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький район
Громада Долинська міська громада
Облікова картка Новоолександрівка 
Основні дані
Засноване До 1883 р.
Населення 274
Поштовий індекс 28533
Телефонний код +380 5234
Географічні дані
Географічні координати 48°06′55″ пн. ш. 32°57′26″ сх. д. / 48.11528° пн. ш. 32.95722° сх. д. / 48.11528; 32.95722Координати: 48°06′55″ пн. ш. 32°57′26″ сх. д. / 48.11528° пн. ш. 32.95722° сх. д. / 48.11528; 32.95722
Середня висота
над рівнем моря
134 м
Місцева влада
Карта
Федоро-Шулічине. Карта розташування: Україна
Федоро-Шулічине
Федоро-Шулічине
Федоро-Шулічине. Карта розташування: Кіровоградська область
Федоро-Шулічине
Федоро-Шулічине
Мапа
Мапа

CMNS: Федоро-Шулічине у Вікісховищі

Федоро-Шулі́чине — село в Україні, у Долинській міській громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 274 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік у селі Федорівка при балці Шуличій Братолюбівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 221 особа, налічувалось 41 дворове господарство, існувала школа[1]. В 1912 році, в селі Федоро-Шулічине, була збудована нова школа.

Під час ІІ світової війни в школі розміщувався штаб фашистів. У 1951 році сюди було виселено 8 сімей з села Довге-Калуське.[2]

В 1986 році в Федоро-Шулічине був збудований дитячий садок. В 1989 році був збудований новий корпус школи.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 320 осіб, з яких 135 чоловіків та 185 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 274 особи.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 94,53 %
молдовська 3,28 %
російська 1,82 %
білоруська 0,36 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Калкатін Дмитро Єлисейович (*01(13).11.1883 — †?) — ветеринарний лікар, працював у земстві. Від 1920 — перший завідувач кафедри патології та терапії пошес. хвороб з епізоотологією, декан ветеринарного ф-ту Київського зооветеренарного ін-ту. Фахівець у галузях вет. медицини, мікробіології, епізоотології та імунології. 1931 заарештований за звинуваченням у приналежності до контррев. орг-ції ветеринарів і бактеріологів засланий у Сибір. Подольша доля невідома.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Як 70 років тому село Довге-Калуське виселили на Кіровоградщину
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.