Федір Шкура
| Федір Шкура | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | до 1762 |
| Громадянство |  Військо Запорозьке |
| Національність | українець |
| Військове звання | кошовий отаман |
| Термін | 1756 рік |
| Попередник | Григорій Лантух |
| Наступник | Данило Гладкий |
| Конфесія | православ'я |
Федір (Фесько) Шкура (*д/н — †до 1762) — кошовий отаман Війська Запорозького Низового у 1756 році.
Відомості про нього обмежені. Вперше документально згадано в реєстрі 1753 року[1]. На той час вже був Менським курінним отаманом. 1754 року спільно з Дмитром Стягайлом був караульним старшиною (відповідав за охорону кордонів), брав участь у переслідуванні гайдамаків.
Ймовірно разом з Василем Кишенським очолював «сіромах». Інші дослідники розглядають їх як представників прокримської партії. 24 червня 1756 року разом з Кишенським очолив повстання проти кошового отамана Григорія Лантуха, який в обхід звичаю намагався скасувати виборність старшини. В результаті новим кошовим став сам Шкура.
Цю подію намагався використати Федір Мирович, що перебував в Кримському ханстві. При цьому мав контакти з агентами колишнього польського короля Станіслава Лещинського, герцога Лотарингії. Останній, діючи в інтересах Франції в умовах початку Семирічної війни, планував організувати повстання запорожців, їх перехід на бік Криму, а потім спільні дії кримських татар і козаків на півдні Російської імперії.
Шкура в свою чергу розраховував використати невдоволення більшості запорожців намаганням обмежити їх права з боку гетьмана Кирила Розумовського та утворенням Нової Сербії, на користь якої російський уряд намагався відняти ще землі Війська Запорозького.
Втім Шкура не зміг повністю опанувати ситуацією, оскільки до 8 листопада того ж року втратив посаду. Припускають, що в цьому певну роль відіграв Петро Калнишевський та секунд-майор В.Федцов, комендант Новосіченського ретраншементу. Разом з Кишенським Щкуру було відправлено на гетьманський суд до Глухова, де виправдано. Г.Лантуха повернуто на посаду кошового отамана, але оскільки той перебував під слідством в Глухові, то було призначено наказного кошового, яким став Прокіп Довженко. Федір Шкура помер до 1762 року.
- ↑ Центральний державний історичний архів України, м.Київ, ф. 51, оп. 3, спр. 10052, с. 2, арк. 742
- Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. Т.1 Мюнхен: Видання «Дніпрової хвилі». 1965
- Андрєєв С.С. Кримський вектор зовнішньої політики П. Калнишевського (штрихи до біографії останнього кошового отамана Нової Запорозької Січі, 1756—1764 роки) // Козацька спадщина. — 2006. — Вип. 3. — С. 166—169.
- Полторак В. Василь Максимович Кишенський — постать-легенда та реальність // Козацька спадщина. Альманах Нікопольського регіонального відділення Інституту історії України НАН України. — Дніпропетровськ: Пороги, 2006. — В. 3. — С. 182—186
- Присяга Війська Запорозького Низового 1762 року. / Упорядник та передмова Іван Синяк. – Чернігів : Видавець Лозовий В. М., 2015. – 240 с.