Павловський Феоктист
| Павловський Феоктист | |
|---|---|
| Народився |
1706 Лютенька, Гадяцький район, Полтавська область |
| Помер |
28 листопада 1744 Київ, Київська губернія, Російська імперія |
| Діяльність | художник |
Павло́вський Федір(Феокти́ст), також Язловський Феоктист (1706 — 28 листопада 1744) — український живописець XVIII століття, керівник малярні Києво-Печерської лаври.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився 1706 року в с. Лютенька на Полтавщині. Керував малярнею Києво-Печерської лаври у 1730–1744 роках. Навчався в Київській академії. З 1730 року працював разом з І. Максимовичем у Лаврській іконописній майстерні. Писав ікони, пейзажі й портрети (Варлаама Ванатовича та ін.). Малюнки й ескізи до ікон збереглися в «Кужбушках».
Навчався в Київській академії.Найбільш впливовим його вихователем був професор Мігіневич. З 1730 року працював разом з І. Максимовичем у Лаврській іконописній майстерні. В цьому ж році його прийняли в ченці, а в кінці року висвятили в сан ієромонаха.
1733 року під його керівництвом у лаврській майстерні виконувалися малярні замовлення для гетьманської церкви в Великих Сорочинцях. Керував роботами з розпису Успенського собору Києво-Печерської лаври та Троїцької Надбрамної церкви, де особисто намалював «Троїцю» на склепінні.
Близько 1733 року лаврській малярні було доручено написати ікони до гетьманської церкви у Великих Сорочинцях. Групу, що різьбила Сорочинський іконостас, очолював відомий лаврський майстер Іларіон. Позолоту ажурної різьби і живопис виконували майстри малярні Києво-Печерської лаври під керівництвом Павловського.
1744 року готував тезис Сильвестра Кулябки з зображенням Єлизавети Петрівни, Анни Петрівни й Петра II (гравійований у Берліні Давидом Шлейхером).
Помер 1744 року. За два дні до смерті передав лаврській бібліотеці свої книжки з написами на них.
Малюнки й ескізи до ікон збереглися в «Кужбушках».
Джерело[ред. | ред. код]
- Жолтовський П. М. Словник-довідник художників, що працювали на Україні в XIV–XVIII ст. / Художнє життя на Україні в XVI–XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1983. — с. 151–152.
Література[ред. | ред. код]
- Ровинский Д. Подробный словарь гравированых портретов, с. 806/807.
- Акты Южной и Западной России, т. 1, ч. 1, с. 37.
- Мусієнко П. З минулого. — Київ: Мистецтво, 1961, N 1, с. 42.
- Мусиенко П. Забытый украинский художник XVIII века. — Москва: Искусство, 1959, N 4, с. 61-66.
- Логвин Г. Легендарний художник Алімпій. — Літературна Україна, 1966, 24 квітня.
- Мусієнко П. Феоктист Павловський . Журнал Мистецтво, 1966, №4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Павловський Феоктист[недоступне посилання з липня 2019]