Жолтовський Павло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Жолтовський
Zoltovskyj.jpg
Народився 25 листопада (8 грудня) 1904
Мислятин
Помер 30 серпня 1986(1986-08-30) (81 рік)
Москва
Поховання
Громадянство СРСР
Національність українець
Діяльність мистецтвознавець
Відомий завдяки мистецтвознавець, музейник
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]

Павло́ Микола́йович Жолто́вський (* 25 листопада (8 грудня) 1904(19041208), Мислятин, Ізяславський район, Хмельницька область — † 30 серпня 1986, Москва) — український мистецтвознавець. Доктор мистецтвознавства (1981). Як науковець і музейний працівник зробив безцінний внесок у дослідження та збереження пам'яток сакрального мистецтва України та Волині.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився на Східній Волині в родині священика. У рідному селі закінчив трьохкласну церковнопарафіяльну школу. Продовжив навчання спочатку в гімназіях спершу Острога, а потім Ізяслава. Саме в Острозі, як згадував учений, він уперше побував у музеї, побачив пам'ятки мистецтва, і це стало справою його життя.

Трудову діяльність розпочав 1921 року як учитель у сільських школах Східної Волині. Глибоке зацікавлення історією, філософією, культурою, краєзнавством привело молодого вчителя на роботу до Житомирського краєзнавчого музею.

Широку музейну діяльність почав 1926 року в Харкові на посаді наукового співробітника художнього музею, де працював під керівництвом Степана Таранущенка. У 1926-1931 брав участь в експедиціях музею з виявлення та збору пам'яток історії та культури або просто пішки з фотоапаратом у руках обійшов, досліджуючи Полтавщину, Чернігівщину, Поділля, Полісся, Київщину та Слобожанщину. «Ступанієм та п'ядієм обміряв Україну», — згадував учений.

1932 — закінчив Київський художній інститут.

1926-1930 — з'явилися перші наукові публікації Жолтовського.

Активну творчу працю вченого перервав 1933 року його арешт. Він був засуджений за надуманим звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» до 3 років ув'язнення у виправно-трудових таборах і протягом 10 років за ним зберігалось обмеження щодо місця проживання.

Лише 1946 року повернувся в Україну, приїхав до Львова, де прожив решту життя — 40 років. Працював у місцевому музеї художнього промислу (пізніше — Музей етнографії і художнього промислу), Українському поліграфічному інституті ім. І.Федорова, Львівському відділенні Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН України (нині Інститут народознавства НАН України).

Помер раптово у Москві. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі. Поле № 86.[1]

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Його наукові інтереси були неподільно пов'язані з музейництвом, колекційно-експедиційною роботою. За понад 60 років своєї трудової діяльності Павло Жолтовський обстежив усю Україну, побував на Кавказі, в Білорусі, Росії, зорганізував понад 200 експедицій і наукових відряджень.

Останні наукові експедиції вченого пов'язані з Волинню. У 1980-1985 він працював науковим консультантом експедицій Волинського краєзнавчого музею з виявлення, обліку та збору цінних історичних і мистецьких пам'яток. До музею було зібрано понад 1000 експонатів, які характеризують мистецтво України XVI—XIX століть. Таким чином, було створено збірку сакрального мистецтва (ікони, скульптура, дерев'яне різьблення, металопластика тощо) у Волинському краєзнавчому музеї.

Як науковий керівник проводив першу атрибуцію виявлених пам'яток, працював над маршрутом експедиції, допомагав у веденні документації, читав лекції, проводив бесіди з науковими співробітниками. Внаслідок багаторічного експедиційного обстеження надзвичайно потерпілого середньовічного живопису на волинській землі Жолтовський не тільки врятував багато унікальних пам'яток, а й обґрунтував гіпотезу про волинську ікону як регіонально-самобутнє явище в українському малярстві XV—XVII ст.

Був єдиним українським вченим радянських часів, який виявив відвагу, попри антисемітизм влади, писати та видавати наукові праці, присвячені єврейському церемоніальному мистецтву України. Деякі з них опубліковані, зокрема, у часописах «Декоративное искусство СССР» та книзі «Художнє лиття на Україні. XIV—XVIII ст». (Київ, 1973). Відомо, що саме завдяки його зусиллям безліч творів єврейського мистецтва були врятовані від знищення: збираючи церемоніальні прикраси стародавніх синагог на звалищах Галичини, він переховував їх у запасниках Музею етнографії та народного промислу у Львові.

Праці[ред. | ред. код]

  • Жолтовський Павло. UMBRA VITAE. Спогади, листування, додатки / ред. тому О. О. Савчук; передм. М. І. Моздира ; наук. коментар В. С. Романовського ; підготовка тексту Ж. Д. Сімферовської, О. О. Савчука, В. С. Романовського ; підготовка та коментарі до листування І. Ю. Тарасенко, С. І. Білоконя ; примітки Є. О. Котляра, О. О. Савчука. — 2013. — 608 с. ; 353 іл. — Серія «Слобожанський світ». Випуск 6.
  • Автобіографія. Рукопис // Фонди Харківського художнього музею.
  • Визвольна боротьба українського народу в пам'ятках мистецтва XVI—XVII ст., 1958.
  • Історія українського мистецтва. В 6-ти томах. — К., 1967. — Т. 2.
  • Історія українського мистецтва. В 6-ти томах. — К., 1970. — Т. 4. — Кн. 2.
  • Когда подъезжал я к Берлину (из воспоминаний П. Н. Жолтовского) // Ант. Вип. 19-21. — К., 2007—2008. — С. 200—211 (публикация и подбор иллюстраций Н.Селивачёвой).
  • Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні: Альбом-каталог. — К.: Наук. думка, 1982. — 287 с.
  • Монументальний живопис на Україні XVII — XVIII ст. / АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. відділення. — К.: Наук. думка, 1988. — 159 с., іл.
  • На Поліссі // Всесвіт. — К., 1929.
  • Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. — К., 1969.
  • П. Жолтовський про старообрядців (із спогадів) // Ант. Вип. 13-15 — К., 2005. — С. 180—183.
  • Рідне село (продовження мемуарів Павла Жолтовського) // Ант. Вип. 16-18. — К., 2006. — С. 198—204 (публікація та підбір ілюстрацій Н. Селівачової).
  • Спогади Павла Жолтовського [із розділу про Харків 1920-х рр.] // Ант. Вип. 10-12. — К., 2003. — С. 174—178.
  • Страна над Вислой (Польша глазами Павла Жолтовского. 1958 г. Из воспоминаний) // Ант. Вип. 22-24. — К., 2010. — С. 236—243 (публикация и подбор иллюстраций Н.Селивачёвой).
  • Українське декоративне мистецтво. — К., 1963. — 35 [10] с., іл. (у співавторстві з П. Н. Мусієнко).
  • Український живопис XVII — XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1978. — 327 с., іл.
  • Художнє життя на Україні XIV — XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1973. — 132 с., іл.
  • Художнє життя на Україні в XVI — XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1983. — 180 с., іл.; 25 см.
  • Художній метал. Історичний нарис. — К.: Мистецтво, 1972. — 114 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 463. — ISBN 966-8955-00-5.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Н. Г. Ковпаненко. Жолтовський Павло Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 169. — ISBN 966-00-0610-1.
  • В. А. Овсійчук. Жолтовський Павло Миколайович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • П. М. Жолтовський. Бібліографічний покажчик / Уклала В. М. Яблонська. — Львів, 1984. — 26 с.
  • Жолтовський Павло Миколайович [Текст] // Друковані праці науково-педагогічних співробітників Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова, опубліковані в 1930—1970 рр. : біобібліогр. покажчик у 2-х чч. / уклад. : Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, С. Г. Янчишин, В. В. Стасенко. — Ч. 1. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2009. — С. 189—190
  • Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 242.
  • Ковальчук Є. Павло Жолтовський і експедиції Волинського краєзнавчого музею. — «Волинська ікона», Луцьк, 1994 р., с. 11—13.
  • Сидор О. Волинське малярство та скульптура в працях П. М. Жолтовського. — «Волинська ікона», Луцьк, 1994 р., с. 8—11.
  • Захарчук-Чугай Р. Павло Жолтовський і питання дослідження народних тканин і вишивок // Народознавчі зошити. — 1995. — № 5. — С. 270—272.
  • Ковальчук Євгенія. Павло Жолтовський і експедиції Волинського краєзнавчого музею // Народознавчі зошити. — 1995. — № 5. — С. 273—274.
  • Моздир М. Він завжди з нами (до 100-річчя від дня народження Павла Жолтовського // Мистецтвознавство ’04. — Львів, 2004. — С. 135—275.
  • Овсійчук В. Павло Жолтовський як дослідник українського іконопису XVII—XVIII ст. // Народознавчі зошити. — 1995. — № 5. — С. 268—270.
  • Петрякова Ф. Павло Жолтовський — історик художньої культури (світосприйняття, наукові зацікавлення, принципи) // Мистецтвознавство ’99. — Львів, 1999. — С. 201—208.
  • Побожій С. «Жупани»: справа № 1029 над харківськими мистецтвознавцями // Родовід. — 1999. — № 1 (17). — С. 17-25.
  • Пуцко В. Мистецтвознавча спадщина Павла Жолтовського // Ант. Вип. 13-15. — К., 2005. — С. 175—180.
  • Селівачова Н. Рятівник архістратига (П. М. Жолтовський) // Науковий збірник, присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. — К., 2008. — С. 253—256.

Посилання[ред. | ред. код]