Феромагнетизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схематичне зображення паралельної орієнтації магнітних моментів атомів в основному стані феромагнетика

Феромагнетизм (рос. ферpомагнетизм, англ. ferromagnetism, нім. Ferromagnetismus m) —

  • 1. Магнітовпорядкований стан речовини, що при температурі нижче точки Кюрі має самочинну намагніченість, зумовлену взаємно паралельною орієнтацією магнітних моментів атомних носіїв магнетизму.
  • 2. Явище, яке полягає в магнітних властивостях феромагнітних тіл. Властивість матеріалів проявляти магнетизм навіть при відсутності зовнішнього магнітного поля. Феромагнетизм виникає в речовинах, у яких як наслідок обмінної взаємодії, спінам електронів вигідно орієнтуватися паралельно. В результаті такої узгодженої орієнтації спінів виникає макроскопічний магнітний момент, який може існувати навіть без зовнішнього магнітного поля.
  • 3. Вчення про магнітні властивості феромагнітних тіл.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • І.М.Кучерук, І.Т.Горбачук, П.П.Луцик (2006). Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. Київ: Техніка. 
  • Біленко І. І. Фізичний словник. — К.: Вища школа, Головне видав. 1979. — 336 с.